Гори Таджикистану займають 93 % території країни і є осередком сучасного заледеніння. Майже 6 % території республіки (9000 км²), вкриті льодовиками. Типова гірська країна з абсолютними висотами від 300 до 7495 м, що належать до найвищих гірських систем.
Опис На північному заході й в центральній частині країни розташувалися Туркестанський, Зеравшанський, Гісарський і Алайський хребти; на південному сході — Памір зі своїми найвищими піками, один із яких пік Ісмаїла Самані — 7495 метрів (раніше Пік Комунізму) і хребтами Академії Наук, Заалайський, Дарвазький, Петра Першого, Язгулемський, Рушанський та Північно-Алічурський. Гірські вершини країни є джерелами численних водних потоків, які вливаються в головні річки республіки Сирдар'ю, Пяндж та Вахш. Більше як половина території країни розташована на висотах понад 3000 м над рівнем моря.
Вершини +Найвищі вершини Таджикистану (за спаданням висоти):1Пік Ісмаїла Самані (у минулому пік Комунізму)2Пік Абу Алі ібн Сіни3Озоді4Пік Незалежності (у минулому пік Революції)5Пік Москви6Пик Карла Маркса7Пік Гармо8Пік Енгельса9Пік Радянських Офіцерів10Пік Вудор11Пік Північний Музкол12Пік Мірсаїд Міршакара13Пік Патхор
Гірські пасма та хребти Таджикистану
Хребет Академії Наук Дарвазький хребет Хребет Музкол Зулумарт Рушанський хребет Хребет Північний Танимас Північно-Алічурський (Базардаринський) хребет Ішкашимський хребет Ванчський хребет та відроги Шугнанський хребет Південно-Алічурський хребет Сарикольський хребет Масив Богчигір Гірський вузол Такалі Туркестанський хребет Фанські гори Гісарський хребет (ділянка на захід від перевалу Анзоб) Матчинський гірський вузол Зеравшанський хребет Каратегінський хребет
Гірські хребти У Таджикистані розташовуються такі гірські хребти:
Туркестанський хребет — завдовжки близько 340 км, належить до Гісаро-Алайської гірської системи. З Алайським хребтом на сході змикається через гірський вузол Матчу і простягається на захід до Самаркандської рівнини. На висоті 3378 метрів, через один із перевалів хребту — Шахрістан, проходить шосе Душанбе — Худжанд.
Зеравшанський хребет — 370 км, що простягається, з численними поперечними долинами на північному схилі, звідки стікаються ліві притоки річки Зеравшан. Найвища точка — гора Чімтарга (5489 м). На хребті розташовано близько 560 льодовиків загальною площею 270 км.
Гісарський хребет завдовжки близько 200 км. Проходить на південь від Зеравшанського хребта і на північ від Душанбе через Гісарський район.
Алайський хребет — входить до гірської системи Паміро-Алай та територією Таджикистану, проходить частково. Хребет рясніє льодовиками та майже на всій довжині укритий вічним снігом, особливо на заході. Площа зледеніння 568 км.
Хребет Академії Наук — протяжністю близько 110 км. Найвища точка хребта — пік Ісмаїла Самані (7495 м) — найвища точка Таджикистану.
Хребет Петра I — гірський хребет на Західному Памірі, між річками Сурхоб і Обіхінгоу. Відходить на захід від хребта Академії Наук. Довжина хребта становить близько 200 км, середня висота — 4300 м на заході та 6000 м на сході. Найвища точка — Пік Москви (6785 м).
Бабатаг — гірський хребет, що простягнувся майже на 125 км на кордоні Таджикистану та Узбекистану, між річками Сурхандар'я та Кафірніган (праві притоки Амудар'ї). Його висота сягає 2292 м.
Галерея
Примітки
Посилання Гори Памір, Таджикистан