Шотландське Просвітництво ( ) - період у Шотландії 18-го та початку 19-го століття, що характеризувався виливом інтелектуальних та наукових досягнень.
До XVIII століття Шотландія мала мережу парафіяльних шкіл на Шотландській низовині та п'ять університетів. Культура Просвітництва ґрунтувалася на уважному читанні нових книг та інтенсивних дискусіях, які щодня відбувалися в таких місцях інтелектуальних зустрічей в Единбурзі, як «Товариство Вибраних» і, пізніше, «Покер-клуб», а також у старовинних шотландських університетах (Сент-Ендрюс, Глазго, Единбург, Королівський коледж і Марішальський коледж)Eddy, Matthew Daniel (2012). 'Natural History, Natural Philosophy and Readership', in Stephen Brown and Warren McDougall (eds.), The Edinburgh History of the Book in Scotland, Vol. II: Enlightenment and Expansion, 1707–1800. Edinburgh: University of Edinburgh. pp. 297–309.Mark R. M. Towsey (2010). Reading the Scottish Enlightenment: Books and Their Readers in Provincial Scotland, 1750–1820..
Поділяючи гуманістичний і раціональний світогляд західного Просвітництва того ж періоду, мислителі шотландського Просвітництва стверджували важливість людського розуму в поєднанні з відмовою від будь-якого авторитету, який не може бути виправданий розумом. У Шотландії Просвітництво характеризувалося глибоким емпіризмом і практицизмом, де головними цінностями були вдосконалення, чеснота і практична користь для окремої людини і суспільства в цілому.
Серед галузей, які швидко розвивалися, були філософія, політична економія, інженерія, архітектура, медицина, геологія, археологія, ботаніка та зоологія, право, сільське господарство, хімія та соціологія. Серед шотландських мислителів і вчених того періоду були Джозеф Блек, Джеймс Босуелл, Роберт Бернс, Вільям Каллен, Адам Фергюсон, Девід Юм, Френсіс Хатчесон, Джеймс Хаттон, лорд Монбоддо, Джон Плейфер, Томас Рейд, Адам Сміт і Дугалд Стюарт.
Шотландське Просвітництво мало вплив далеко за межами Шотландії, не лише через повагу до шотландських досягнень за межами Шотландії, але й через те, що його ідеї та погляди поширювалися по всій Великій Британії та західному світу як серед шотландської діаспори, так і серед іноземних студентів, які навчалися в Шотландії.
Передумови Об'єднання Шотландії з Королівством Англія у 1707 році, в результаті якого утворилося Королівство Великобританія, означало кінець існування шотландського парламенту. Парламентарі, політики, аристократи та чиновники переїхали до Лондона. Шотландське право залишилося повністю відокремленим від англійського, тому суди, адвокати та юристи залишилися в Единбурзі. Штаб-квартира і керівництво Шотландської Церкви також залишилися, як і університети та медичні заклади. Юристи і священнослужителі разом з професорами, інтелектуалами, медиками, науковцями та архітекторами сформували нову еліту середнього класу, яка домінувала в міській Шотландії і сприяла шотландському ПросвітництвуAlexander Broadie, The Scottish Enlightenment (1997) p. 10.Michael Lynch, ed., Oxford Companion to Scottish History (2001) pp. 133–37..
Економічне зростання На момент унії 1707 року Королівство Англія мало приблизно в п'ять разів більше населення, ніж Шотландія, і приблизно в 36 разів більше багатств, але в Шотландії було п'ять шотландських університетів (Сент-Ендрюс, Глазго, Единбург, Абердинський королівський коледж і Марішальський коледж) проти двох в Королівстві Англія. Шотландія пережила початок економічної експансії, яка дозволила їй скоротити цей розривR. H. Campbell, "The Anglo-Scottish Union of 1707. II: The Economic Consequences", Economic History Review, vol. 16, April 1964.. Контакти з Англією призвели до свідомих спроб покращити сільське господарство серед шляхти та дворянства. Хоча деякі власники маєтків покращували якість життя своїх переміщених робітників, огородження призводили до безробіття та вимушених міграцій до міст або за кордонJ. D. Mackie, B. Lenman and G. Parker, A History of Scotland (London: Penguin, 1991), ISBN 0140136495, pp. 288–91..
Основною зміною в міжнародній торгівлі стало швидке розширення ринку збуту в АмериціJ. D. Mackie, B. Lenman and G. Parker, A History of Scotland (London: Penguin, 1991), ISBN 0140136495, p. 292.. Особливо вигоду від цієї нової торгівлі отримав Глазго; спочатку постачаючи колоніям промислові товари, він став центром торгівлі тютюном, який реекспортувався, зокрема, до Франції. Купці, що займалися цим прибутковим бізнесом, стали багатими тютюновими магнатами, які домінували в місті протягом більшої частини XVIII стJ. D. Mackie, B. Lenman and G. Parker, A History of Scotland (London: Penguin, 1991), ISBN 0140136495, p. 296.. Банківська справа також розвивалася в цей період. Банк Шотландії, заснований у 1695 році, був запідозрений у якобітських симпатіях, тому в 1727 році був заснований конкуруючий Королівський банк Шотландії. Місцеві банки почали засновуватися в таких містах, як Глазго та Ейр. Вони зробили капітал доступним для бізнесу, покращення доріг і торгівліJ. D. Mackie, B. Lenman and G. Parker, A History of Scotland (London: Penguin, 1991), ISBN 0140136495, p. 297..
Система освіти Гуманістично натхненний акцент на освіті в Шотландії увінчався прийняттям Закону про освіту 1496 р., який постановив, що всі сини баронів та вільних власників майна повинні відвідувати гімназіїP. J. Bawcutt and J. H. Williams, A Companion to Medieval Scottish Poetry (Woodbridge: Brewer, 2006), ISBN 1-84384-096-0, pp. 29–30.. Цілі мережі парафіяльних шкіл були підхоплені як частина протестантської програми в 16 столітті, і низка актів Таємної Ради і Парламенту в 1616, 1633, 1646 і 1696 роках намагалися підтримати її розвиток і фінансування"School education prior to 1873". Scottish Archive Network. 2010. Archived from the original on 28 September 2011.. До кінця 17 століття існувала в основному повна мережа парафіяльних шкіл в Низинах, але у Високогір'ї базової освіти все ще не вистачало в багатьох регіонахR. Anderson, "The history of Scottish Education pre-1980", in T. G. K. Bryce and W. M. Humes, eds, Scottish Education: Post-Devolution (Edinburgh: Edinburgh University Press, 2nd ed., 2003), ISBN 0-7486-1625-X, pp. 219–28.. Одним з наслідків цієї розгалуженої мережі шкіл стало зростання «демократичного міфу», який у 19 столітті створив широке переконання, що багато «хлопців з пар» змогли піднятися через систему і зайняти високі посади, і що грамотність в Шотландії була набагато більш поширеною, ніж у сусідніх державах, зокрема, в АнгліїT. M. Devine. The Scottish Nation, 1700–2000 (London: Penguin Books, 2001). ISBN 0-14-100234-4, pp. 91–100.. Незалежно від того, яким насправді був рівень грамотності, очевидно, що багато шотландських учнів засвоїли корисну форму візуальної грамотності, яка дозволила їм краще організовувати і запам'ятовувати інформаціюEddy, Matthew Daniel (2013). "The Shape of Knowledge: Children and the Visual Culture of Literacy and Numeracy". Science in Context. 26 (2): 215–45. doi:10.1017/s0269889713000045. S2CID 147123263.Eddy, Matthew Daniel (2016). "The Child Writer: Graphic Literacy and the Scottish Educational System, 1700–1820". History of Education. 45 (6): 695–718. doi:10.1080/0046760x.2016.1197971. S2CID 151785513..
У 17-му столітті Шотландія мала п'ять університетів, тоді як Англія - два. Після руйнівних громадянських воєн (Війна трьох королівств), Речі Посполитої та чисток під час Реставрації вони відновилися з лекційною програмою, яка охоплювала економіку та науку, пропонуючи високоякісну ліберальну освіту синам знаті та дворянства. В усіх університетах були створені або відновлені кафедри математики. Обсерваторії були побудовані в Сент-Ендрюсі, а також у Королівському та Марішальському коледжах в Абердині. Роберт Сіббальд (1641-1722) був призначений першим професором медицини в Единбурзі і став співзасновником Королівського коледжу лікарів Единбурга в 1681 р.R. Anderson, "The history of Scottish Education pre-1980", in T. G. K. Bryce and W. M. Humes, eds, Scottish Education: Post-Devolution (Edinburgh: Edinburgh University Press, 2nd ed., 2003), ISBN 0-7486-1625-X, pp. 219–28. Ці події допомогли університетам стати основними центрами медичної освіти і вивели Шотландію на передові рубежі нового мислення. До кінця століття медичний факультет Единбурзького університету був, мабуть, одним з провідних наукових центрів Європи, який міг похвалитися такими іменами, як анатом Олександр Монро, хіміки Вільям Каллен і Джозеф БлекEddy, M D. "Useful Pictures: Joseph Black and the Graphic Culture of Experimentation". In Robert G. W. Anderson (Ed.), Cradle of Chemistry: The Early Years of Chemistry at the University of Edinburgh (Edinburgh: John Donald, 2015): 99–118., та природознавець Джон ВокерEddy, Matthew Daniel (2008). The Language of Mineralogy: John Walker, Chemistry and the Edinburgh Medical School, 1750–1800. Ashgate. Retrieved 2014-05-09.. У 18 столітті доступ до шотландських університетів був, ймовірно, більш відкритим, ніж у сучасній Англії, Німеччині чи Франції. Навчання коштувало дешевше, а студентство було більш соціально репрезентативнимR. A. Houston, Scottish Literacy and the Scottish Identity: Illiteracy and Society in Scotland and Northern England, 1600–1800 (Cambridge: Cambridge University Press, 2002), ISBN 0-521-89088-8, p. 245.. У вісімнадцятому столітті Шотландія пожинала інтелектуальні плоди цієї системиA. Herman, How the Scots Invented the Modern World (London: Crown Publishing Group, 2001), ISBN 0-609-80999-7..
Інтелектуальний клімат У Франції Просвітництво базувалося на салонах і завершилося створенням великої Енциклопедії (1751-1772) під редакцією Дені Дідро і (до 1759) Жана ле Рон д'Аламбера (1713-1784) за участю сотень провідних інтелектуалів, таких як Вольтер (1694-1778), Руссо (1712-1778)D. Vallier, Rousseau (New York: Crown, c1979). і Монтеск'є (1689-1755). Було продано близько 25 000 примірників 35-томника, половина з них - за межами Франції. У шотландському інтелектуальному житті культура була орієнтована на книгиMark R. M. Towsey, Reading the Scottish Enlightenment: Books and Their Readers in Provincial Scotland, 1750–1820 (2010).. 1763 року в Единбурзі було шість друкарень і три паперові фабрики; 1783 року було 16 друкарень і 12 паперових фабрикR. B. Sher, "Scotland Transformed: The Eighteenth Century", in J. Wormald, ed., Scotland: A History (Oxford: Oxford University Press, 2005), p. 169..
Інтелектуальне життя оберталося навколо низки клубів, заснованих в Единбурзі в 1710-х роках. Одним з перших був клуб «Ізі», співзасновником якого в Единбурзі був друкар-якобієць Томас Руддіман. До Глазго клуби з'явилися лише в 1740-х роках. Одним з перших і найважливіших у місті був Клуб політичної економії, метою якого було налагодження зв'язків між науковцями та купцямиM. Lynch, Scotland: A New History (London: Pimlico, 1992), ISBN 0712698930, p. 346., видатний економіст Адам Сміт був одним з перших його членівWood, John Cunningham, ed. (1993). Adam Smith: Critical Assessments vol. 1 ([Repr.]. ed.). London: Routledge. p. 95. ISBN 9780415108942.. Серед інших клубів в Единбурзі були «Товариство вибраних», засноване молодим Алланом Рамзі, видатним художником, та філософами Девідом Юмом і Адамом СмітомM. MacDonald, Scottish Art (London: Thames and Hudson, 2000), ISBN 0500203334, p. 57., а пізніше - «Покерний клуб», заснований 1762 року і названий так Адамом Фергюсоном з метою «з'ясувати» думку щодо питання про ополченняM. Lynch, Scotland: A New History (London: Pimlico, 1992), ISBN 0712698930, p. 348..