Карл-Гайнц Бертлінг (; 20 жовтня 1898, Кіль — 11 грудня 1964, Кіль) — німецький офіцер, оберфюрер СС.

Біографія В 1914 році вступив в кадетське училище Берліна-Ліхтерфельде, яке закінчив в лютому 1917 року. З 29 березня 1917 року служив в 2-й (кулеметній) роті 1-го ганноверського піхотного полку №74. З 1 липня 1917 року бився на Західному фронті. В липні 1917 року важко поранений. З 27 січня 1919 року — ад'ютант фрайкору «Штефер» 1-ї гвардійської резервної дивізії. З 16 жовтня 1919 року служив в 2-й морській бригаді Ергардта, бився зі спартакістами у Вільгельмсгафені. З грудня 1919 року — 2-й ад'ютант в штабі 2-ї піхотної бригади. З 1920 року — ординарець в штабі 2-го батальйону 133-го піхотного полку, бився зі спартакістами в Курляндії. З 30 травня 1920 року — ад'ютант командира табору для інтернованих в Ейдткунені.

В листопаді 1920 року вступив в прусську охоронну поліцію, з березня 1921 року — ординарець сотні в Данцигу. В 1923/29 роках — член Сталевого шолому. 1 листопада 1930 року вступив у НСДАП (квиток №370 275) і СС (посвідчення №60 258), з 1 квітня 1931 по 1 березня 1934 року значився в 26-му абшніті СС. З 1 липня 1933 року — керівник сотні особливого призначення в Данцигу, 1 жовтня 1933 року переведений на аналогічну посаду в земельну поліцію, одночасно з 1 березня по 22 жовтня 1934 року — командир 26-го абшніту СС. З 1 березня 1935 року — інструктор з тактики в юнкерському училищі СС в Брауншвейзі. З 1 лютого 1938 року — командир 3-го штурмбану 3-го штандарту СС «Мертва голова» «Тюрингія», з 1 квітня 1938 року — 1-го батальйону штандарту СС «Дойчланд», одночасно 3-12 травня 1938 року навчався в піхотному училищі Деберіца. З 15 березня по 1 вересня 1939 року перебував в Імперському міністерстві закордонних справ.

З 26 серпня 1939 року — командир запасного батальйону лейбштандарту, з 8 листопада по 1 грудня 1939 року — 5-го штандарту СС «Мертва голова», з 9 листопада 1939 по 14 серпня 1940 року — 2-го піхотного полку СС дивізії СС «Мертва голова». З 31 серпня 1940 по 8 травня 1945 року — член штабу Головного управління СС. З серпня 1940 року — командир навчально-виховного центр для молоді при Імперському міністерстві закордонних справ. З 25 січня 1943 року — командир танково-гренадерського навчального запасного батальйону лейбштандарту, з 29 січня 1943 року — 10-го піхотного (потім — танково-гренадерського) полку СС 1-ї піхотної бригади СС, одночасно 1-20 лютого 1943 року пройшов курс командира танково-гренадерського полку. 15 червня 1943 року поранений біля Великих Лук, внаслідок чого верхня частина ноги і права рука були паралізовані. 15 вересня 1943 року відправлений в командний резерв. 22 листопада 1943 року поранений в наслідок авіанальоту: осколки влучили в потилицю, ліве вухо та ліву руку. З 15 серпня 1944 року — командир Індійського легіону СС. 4 грудня 1944 року знову відправлений в командний резерв. 16 лютого 1945 року відряджений до старшого артилерійського командира 11 і того ж дня призначений командиром болгарського гренадерського полку військ СС і комендандом Кольберга. 18 березня 1945 року взятий в полон радянськими військами під час невдалої спроби втекти на моторному човні.

Звання

Фенріх (29 березня 1917) Лейтенант (16 жовтня 1917) Обервахмістр охоронної поліції (листопад 1920) Лейтенант охоронної поліції (березень 1921) Оберлейтенант охоронної поліції (1 грудня 1923) Манн СС (1 квітня 1931) Шарфюрер СС (1 січня 1932) Обершарфюрер СС (16 квітня 1933) Гауптман земельної поліції (1 жовтня 1933) Унтерштурмфюрер СС (1 березня 1934) Штурмбанфюрер СС (1 березня 1935) Оберштурмбанфюрер СС (12 вересня 1937) Штандартенфюрер СС (9 листопада 1939) Штандартенфюрер військ СС (1 серпня 1940) Оберфюрер військ СС (9 листопада 1943)

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Балтійський хрест Почесний хрест ветерана війни з мечами Спортивний знак СА в бронзі Почесний кут старих бійців Цивільний знак СС (№27 242) Перстень «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Традиційний знак гау Данциг Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року» із застібкою «Празький град» Данцизький хрест 2-го і 1-го класу Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років) Почесний знак «За вірну службу» 2-го ступеня (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Штурмовий піхотний знак в бронзі Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в золоті Золотий партійний знак НСДАП

Посилання

Біографічні дані.