Макс-Поль Фуше́ (; 1 травня 1913 , Сен-Вааст-ла-Уг — 22 серпня 1980, Аваллон) — французький поет, прозаїк, мистецтвознавець і тележурналіст.
З біографії Після Першої світової війни Макс-Поль Фуше разом із батьками переїхав до Алжиру, де відвідував ліцей Ош (Lycée Hoche). Його однокласником був Альбер Камю. Фуше закінчив середню школу в 1930 році і 1939 року заснував журнал Fontaine, який став літературним центром руху Опору в Алжирі. Після Другої світової війни він мандрував світом і згодом, разом із П'єром Дегропом (1918—1993) і П'єром Дюмає (1923—2011), став одним із піонерів культурного телебачення з літературною телепрограмою «Чтиво для всіх» (Lectures pour tous, 1953—1968) та іншими культурними програмами, такими як «Лінія життя» (Le Fil de la vie) і «Земля мистецтв» (Terre des Arts, 1964—1974). Його поезію, опубліковану з 1936 року, було зібрано в 1961 році в томі Таємниця залишається («Demeure le secret», останнє видання — Actes Sud, Арль, 2008). В останнє десятиліття свого життя він публікував оповідання та романи. З 1957 року Фуше мав друге помешкання у Везле. Він помер від інсульту в 1980 році і був похований на кладовищі Везле.
Твори
Тревелоги, мистецтвознавство, музична критика
Les peuples nus. Corrêa, Paris 1953. Terres indiennes. Clairefontaine, Lausanne 1955. L'art amoureux des Indes. Gallimard, Paris 1957. Portugal des voiles. Clairefontaine, Lausanne 1959. L'Art à Carthage. G. Fall, Paris 1962. Nubie, splendeur sauvée. Clairefontaine, Lausanne 1965. Liban. Lumière des siècles. Clairefontaine, Lausanne 1967. Lire Rembrandt. Les Éditeurs français réunis, Paris 1970. Les Nus de Renoir. Clairefontaine, Lausanne 1974. (mit Robert Doisneau) Le Paris de Robert Doisneau et Max-Pol Fouchet. Les Éditeurs français réunis, Paris 1974. Corot. H. Scrépel, Paris 1975. Gauguin. H. Scrépel, Paris 1975. Helman. Éditions Cercle d'art, Paris 1975. (Robert Helman, 1910—1990) Eloges de Sidi Bou Saïd. Cérès, Tunis 1975. Wifredo Lam. Éditions Cercle d'art, Paris 1976. Bertholle. Éditions le Sphinx, Paris 1979. (Jean Bertholle, 1909—1996) Joseph Haydn, sa vie, ses œuvres. 1979. (Audio-Kassette) François Couperin, sa vie, ses œuvres. 1982. (Audio-Kassette) Victor Hugo, imagier de l'ombre. Actes Sud, Arles 1985. (mit Zeichnungen von Victor Hugo) Baudelaire annonçait l'art d'aujourd'hui suivi de A quoi sert la poésie? La renaissance du livre, Tournai 2001.
Романи та оповідання
Les évidences secrètes. 1972. (оповідання) La rencontre de Santa-Cruz. Grasset, Paris 1976. (роман) La relevée des herbes. Grasset, Paris 1980. (роман) Histoires pour dire autre chose. Grasset, Paris 1980. (роман)
Примітки
Література
Adeline Baldacchino: Max-Pol Fouchet, le feu, la flamme. Une rencontre. Michalon, Paris 2013. Lucienne Couvreux-Rouche (Hrsg.): Hommage a Max-Pol Fouchet. La nouvelle poésie française. Cherche-Midi, Paris 1980. Winfried Engler: Lexikon der französischen Literatur. Komet, Köln 1994, S. 405. Max-Pol Fouchet: Un jour, je m'en souviens. Mémoire parlée. Mercure de France, Paris 1969. Max-Pol Fouchet: Fontaines de mes jour. Conversations avec Albert Mermoud. Stock, Paris 1979. Christian Limousin (Hrsg.): Max-Pol Fouchet et les arts plastiques. Conduire jusqu'au secret des œuvres. Éditions universitaires de Dijon, Dijon 2011. Christian Limousin (Hrsg.): Centenaire de la naissance de Max-Pol Fouchet. 1913—2013. L'album des commémorations. Conseil général de l'Yonne, 2014. Luc Pinhas: FOUCHET Max-Pol. In: Jean-Pierre de Beaumarchais, Daniel Couty und Alain Rey (Hrsg.): Dictionnaire des littératures de langue française. A–F. Bordas, Paris 1984, S. 835—836. Jean Quéval: Max-Pol Fouchet. Seghers, Paris 1969. Guy Rouquet (Hrsg.): Max-Pol Fouchet ou Le passeur de rêves. Textes, photographies et témoignages. Le Castor astral, Bordeaux 2000.
Посилання