Гіперурикозурія — це медичний термін, що означає наявність у сечі надмірної кількості сечової кислоти. Для чоловіків цей показник перевищує 800 мг/добу, а для жінок 750 мг/добу. Основними прямими причинами гіперурикозурії є розчинення кристалів сечової кислоти в нирках або сечовому міхурі та гіперурикемія. Непрямі причини включають прийом урикозурічних засобів, швидкий розпад тканин організму, що містять велику кількість ДНК і РНК, і споживання харчів з високим вмістом пурину.
Алопуринол може сприяти вилікуванню або полегшенню гіперурикозурії. Він зменшує вироблення сечової кислоти. Гіперурикозурія може бути симптомом захворювання:
Подагра (дуже часто) Камені сечової кислоти в нирках (сечокислий нефролітіаз) Гостра сечокисла нефропатія Гостра ниркова недостатність Синдром лізису пухлини Синдром Фанконі Хвороба Дента (дуже рідко)
Класифікація Гостра гіперурикозурія є частим ускладненням синдрому лізису пухлини. Схоже, що цей синдром не сприяє розвитку подагри та сечокислого нефролітіазу, що є доказом того, що ці два стани мають хронічні, а не гострі причини.
Хронічна гіперурикозурія пов’язана з подагрою та сечокислим нефролітіазом. Однак обидва стани можуть виникати за відсутності гіперурикозурії. Лікування подагри урикозуричними препаратами може призвести до сечокислого нефролітіазу.
Лікування Якщо немає ані гіперурикемії, ані подагри, то ризик розвитку сечокислого нефролітіазу можна зменшити за допомогою антиурикозуричних засобів. Слід також розглянути дієту з низьким вмістом пуринів. Крім того, сприятливим може бути підвищення рівня рН сечі.
Список літератури