Джун Луїз Сквібб (; 6 листопада 1929, Вандалія) — американська акторка. Одна з найстарших номінанток на премію «Оскар» в її історії — здобула номінацію у 84-річному віці за роль у трагікомедії «Небраска» (2013).
Майже 40 років кар'єри, з 1951 року, залишалась виключно театральною акторкою. У 61-річному віці розпочала кінокар'єру, виконавши другорядну роль у комедії Вуді Аллена «Еліс» (1990). До ролі в трагікомедії Александра Пейна «Небраска» грала практично епізодичні ролі, за виключенням телесеріалів «Справедлива Емі» (2003—2004) і «Та, що говорить з привидами» (2005—2007).
Після номінацій на всі центральні премії «сезону кінонагород» у 2014 році, найпомітніші ролі виконала у телесеріалі «Безсоромні» (2016), фільмах «Столик № 19» (2017), «Байстрюки» (2017), «Зависнути у Палм-Спрінгс» (2020), «Палмер» (2021). Озвучувала персонажів у мультфільмах «Ральф-руйнівник 2: Інтернетрі» (2018), «Історія іграшок 4» (2019), «Душа» (2020), «Думками навиворіт 2» (2024), «Зоотрополіс 2» (2025).
У 2024—2025 роках, у 95-річному віці, виконала перші головні ролі в житті — у трагікомедіях «Тельма» та «Елеонора Велика».
Життєпис Народилась 6 листопада 1929 року у місті Вандалія, штат Іллінойс. Батько — підприємець у галузі страхування життя, учасник Другої світової війни. Мати — домогосподарка, в молодості працювала піаністкою на кіносеансах німих фільмівSPOTLIGHT March 2024: JUNE SQUIBB, Kickass Actress and Stuntwoman.
З першого класу грала в шкільному театральному гуртку, зокрема в казці «Три ведмеді». «Я завжди думала — це в моїй крові. Мені ніколи навіть на думку не спадало, що я можу займатись чимось, окрім акторства» — казала СквіббJune Squibb on getting her first starring role at 94: ‘I don't have to prove myself any more’. У 1951 році переїхала до Клівленду, де в місцевому театрі спочатку працювала за кулісами, а пізніше грала в багатьох п'єсах, зокрема «Детективна історія», «Марсель» тощо. У Клівленді Сквібб познайомилась зі своїм майбутнім найкращим другом на все життя — театральним режисером Джеком Лі, який наполіг, щоб акторка розвивала свій хист до співу.
У 1957 році переїхала до Нью-Йорку, де почала вчитись грі на фортепіано та грати в бродвейських мюзиклах, зокрема в «Циганці» Джуліуса Стайна та Стівена Сондхайма. В перерві між Бродвеєм, грала в гастрольних турах і на круїзних суднах, була моделлю для журналу «Справжній детектив» (), працювала помічницею Санта-Клауса. Мати акторки не сприймала її акторську кар'єру, тому, побачивши її в бродвейській виставі, заявила: «Тепер можеш повертатись додому, одружуватись і народжувати дітей»June Squibb Made It. She yelled at Woody Allen in her 60s, earned an Oscar nod in her 80s, and at 94, has her first starring role.
У 1985 році отримала картку членкині Гільдії кіноакторів і Американської федерації теле-радіоартистів. Через п'ять років, у 61-річному віці, виконала першу роль у кіно, зігравши покоївку у комедії Вуді Аллена «Еліс». Ще 20 років продовжувала грати практично епізодичні ролі, зокрема в драмах «Запах жінки» (1992), «Епоха невинності» (1993), «Знайомтеся — Джо Блек» (1998). У 2002 році вперше працювала з Александром Пейном у трагікомедії «Про Шмідта», де зіграла дружину персонажа Джека Ніколсона. Зімпровізувавши з Ніколсоном цілу сцену весілля їхньої екранної доньки, Сквібб відпустила будь-який акторський страх: «Чого я повинна боятись? Я працювала з Джеком Ніколсоном!» — казала вона.
У 2000-х роках грала помітні ролі у телесеріалах «Справедлива Емі» (2003—2004) і «Та, що говорить з привидами» (2005—2007). У 2013 році повернулась до співпраці з Александром Пейном, зігравши гостру на язик дружину персонажа Брюса Дерна у трагікомедії «Небраска». Робота Сквібб була вкрай високо сприйнята кінокритикою та номінована на центральні премії «сезону кінонагород», зокрема «Оскар». Цю роль акторці рекомендувала її колега і подруга Марго Мартіндейл, яка жалкувала, що недостатньо стара для неї.
Після «Небраски» Сквібб більше не проходить кастинги, а просто отримує сценарії, самостійно вирішуючи, чи варто погоджуватись на ту чи іншу роль. У 7 сезоні телесеріалу «Безсоромні» (2016) зіграла власницю пральні самообслуговування. Озвучувала персонажів мультфільмів «Ральф-руйнівник 2: Інтернетрі» (2018), «Історія іграшок 4» (2019), «Душа» (2020), «Думками навиворіт 2» (2024), «Зоотрополіс 2» (2025).
У 2024—2025 роках, у 95-річному віці, виконала перші головні ролі в житті — у трагікомедіях «Тельма» та «Елеонора Велика». Фільмування «Тельми» потребувало від Сквібб великої фізичної підготовки, оскільки стрічка містить сцени активних дій, притаманних бойовикам — всі свої трюки акторка виконала сама, без дублерів. В «Елеонорі Великій» вперше працювала зі Скарлетт Йоганссон, яка здійснила свій режисерський дебют.
Активно працюючи в кінематографі та на телебаченні, Сквібб сумує за театром: «У 2018 році я вісім тижнів грала в бродвейській „Офіціантці“. Була в абсолютному захваті, проте повністю втратила сили. Театр відіймає більше фізичної енергії, ніж кіно»At 94, June Squibb Is Scaling the Box Office in ‘Thelma’ and ‘Inside Out 2’. У листопаді 2025 року повернулась на театральну сцену, виконавши головну роль у бродвейській науково-фантастичній виставі «Марджорі Прайм»Marjorie Prime — Broadway.
Особисте життя, інтереси Була двічі одружена, виховала сина Гаррі, кінорежисера. Другий чоловік, Чарльз Какатзакіс, режисер і педагог з акторської майстерності, помер у 1999 році. «Завдяки йому сьогодні я займаюсь своєю справою» — казала Джун Сквібб. Близько товаришує з колегами, значно молодшими за неї, зокрема Крісом Колфером, з яким познайомилась під час фільмування телесеріалу «Хор» у 2014 році.
Прихильниця сучасних телесеріалів, особливо «Гри престолів», «Ходячих мерців», «Правосуддя» та «ФБР»Oscar Nominee June Squibb Wants to Be On Game of Thrones. З дитинства багато читає. Полюбляє нордичні нуари, тетралогію «Квартет Радж» Пола СкоттаJune Squibb on Girls, Mystery Novels, and Finally Taking a Vacation.
Фільмографія
«Еліс» (1990) — покоївка Гільда «Запах жінки» (1992) — Лінда Хансейкер «Епоха невинності» (1993) — покоївка Делорес «Вхід і вихід» (1997) — кузена Гретчен «Знайомтеся — Джо Блек» (1998) — Гелен «Ед» (2001; телесеріал) — доктор Бернаман «Про Шмідта» (2002) — Гелен Шмідт «Далеко від раю» (2002) — Бессі «Справедлива Емі» (2003—2004; телесеріал) — Луїза Флаверс «Швидка допомога» (2003; телесеріал) — Агнес «Журнал мод» (2003; телесеріал) — Нора Пебблс «Ласкаво просимо до Лосиної затоки» (2004) — Ірма «Доктор Хаус» (2005; телесеріал) — Рамона «Шоу Берні Мака» (2005; телесеріал) — сестра Розетта Гемілтон «Два з половиною чоловіки» (2005; телесеріал) — Маргарет «Угамуй свій запал» (2005; телесеріал) — Еді Кон «Та, що говорить з привидами» (2005—2007) — Мері-Енн «Сьоме небо» (2006; телесеріал) — Бессі Руснак «Шоу Білла Енгвалла» (2007; телесеріал) — Едда «Просто додай води» (2008) — мати «Мертва справа» (2008; телесеріал) — Аннетт Гікс «Офіс» (2008; телесеріал) — мати Майкла Скотта (озвучування) «Зграя акул» (2008; телефільм) — Бесс Вайлдер «Молоді та зухвалі» (2008—2009; телесеріал) — Перл «Атлант розправив плечі: частина 1» (2011) — Іда Гастінгс «Ідеальна родина» (2011) — Дон Панч «Великий рік» (2011) — Доріс «Халепи Вісенте Фернандеса» (2012) — Ірма «Щоб ви зробили...» (2012) — Лінда «Касл» (2012; телесеріал) — Джеймі Айзексон «Майк і Моллі» (2012; телесеріал) — Франсін «Небраска» (2013) — Кейт Грант «Старість — не радість» (2013—2015; телесеріал) — Варла Паундер «Дівчата» (2014; телесеріал) — Фло «Хор» (2014; телесеріал) — Меггі Бенкс «Підступні покоївки» (2014; телесеріал) — Велма Мадж «Я побачу тебе у своїх снах» (2015) — Джорджина «Країна під назвою Дім» (2015) — Джуді «Любіть Куперів» (2015) — тітка Фіші «Вондер Тут і Там» (2015; телесеріал) — Стелла Старбелла (озвучування) «Мамця» (2015; телесеріал) — Дотті «Реанімація» (2015; телесеріал) — Дороті «Інші люди» (2016) — Рут-Енн «Теорія великого вибуху» (2016; телесеріал) — Констанс, бабуся Шелдона «Безсоромні» (2016; телесеріал) — Етта «Американська сімейка» (2016; телесеріал) — тітка Еліс «Кларенс» (2016; телесеріал) — Розі Ренделл (озвучування) «Столик № 19» (2017) — Джо Фленаган «Байстрюки» (2017) — Агнес Гант «Кістки» (2017; телесеріал) — Барбара Бейкер «Анатомія Грей» (2017; телесеріал) — Елзі Клетч «Цього літа» (2018) — Дотті Вінкл «Ральф-руйнівник 2: Інтернетрі» (2018) — Берта (озвучування) «Хороші дівчата» (2018—2019; телесеріал) — Меріон Пітерсон «Підняти вітрила» (2019) — Сюзі Галлагер «Історія іграшок 4» (2019) — Маргарет (озвучування) «Хороший лікар» (2019; телесеріал) — Іда Гвелф «Кімната 104» (2019; телесеріал) — Джин «Зависнути у Палм-Спрінгс» (2020) — Лена Шліффен «Г'юбі Геловін» (2020) — Естель Дюбуа «Душа» (2020) — Джерел (озвучування) «Хрещена фея» (2020) — Агнес «Нетутешні» (2020; телесеріал) — Рут «Внутрішній голос» (2020; телесеріал) — Естер Фінч «Палмер» (2021) — Вівіан Палмер «Люди» (2021) — Момо «Життя і Бет» (2022; телесеріал) — Елена «Маленька Америка» (2022; телесеріал) — міссіс Данфорт «Тельма» (2024) — Тельма Пост «Ні слова мамі про смерть няні» (2024) — Карлі Стурак «Думками навиворіт 2» (2024) — Ностальгія (озвучування) «Американські історії жахів» (2024; телесеріал) — бабуся «Елеонора Велика» (2025) — Елеонора Моргенштейн «Зоотрополіс 2» (2025) — бабцюня Гопс
Нагороди «Небраска» (2013) Премія «Супутник» за найкращу жіночу роль другого плану Номінація на премію Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль другого плану Номінація на премію «Вибір критиків» за найкращу жіночу роль другого плану Номінація на премію «Незалежний дух» за найкращу жіночу роль другого плану Номінація на премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль другого плану Номінація на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану «Тельма» (2024) Номінація на премію «Супутник» за найкращу жіночу роль у комедії або мюзиклі Номінація на премію «Сатурн» за найкращу жіночу роль Номінація на премію «Незалежний дух» за найкращу головну роль
Примітки