Антропоні́міка — галузь ономастики, що вивчає власні назви людей (антропоніми). До антропонімів належать особові імена, патроніми (імена по батькові), прізвища, прізвищеві назви, прізвиська, псевдоніми, криптоніми, а також найменування міфологічних, фольклорних і літературних персонажів.
Предмет антропоніміки
Антропоніміка досліджує: особливості утворення антропонімів, основні принципи номінації людини, шляхи переходу апелятива в антропонім і навпаки, хронологічні характеристики антропонімів, їх зміни в часі, виникнення різних форм найменування людини, словотвір різних класів антропонімів, функціонування тих чи інших антропонімів у мові на різних хронологічних зрізах.
Антропоніміка також розв'язує суто практичні проблеми: правопис антропонімів, передача антропонімів іншою мовою.
Розвиток антропоніміки
Антропономіка, поряд із топонімікою, виділилася в окрему галузь ономастики в 1960—1970-х роках. До цього в наукових працях на позначення антропономіки часто вживався термін «ономастика».
У 1960-х почалося системне наукове дослідження українських антропонімів. З'явилися праці Лукії Гумецької, Юліана Редька, Михайла Худаша, Павла Чучки, Розалії Керсти.
Науковці Демчук Марія Олексіївна
Бібліографія Монографії Демчук, М. О. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців XIV-XVII ст. Львів-Київ: Наукова думка, 1988.
Довідники Желєзняк І. М. Антропонім // — С. 29—30. Масенко Л. Т. Антропоніміка // — С. 602. Нариси з праслов‘янської антропонімії. Ч.1 / В. П. Шульгач. – К. : Довіра, 2008. – 413 с. – (Б-ка української ономастики). – ISBN 966-507-246-1.
Посилання
АНТРОПОНІМІКА //