Карло Джузеппе Жисмонді, народився в Ментоні 4 листопада 1762 року і помер у Римі 22 листопада 1824 року, був італійським мінералогом.
Життєпис Карло Джузеппе Гісмонді народився в Ментоні, поблизу Ніцци, 4 листопада 1762 року. Він отримав початкову освіту на батьківщині, а у віці шістнадцяти років був прийнятий до новіціату ордену піаристів, який, згідно з їхнім закладом, відповідає за державну освіту. Після року новіціату Карло був направлений до Назаренської колегії в Римі, щоб продовжити навчання під керівництвом о. Бартоломео Гандольфі. Досягнувши великих успіхів у фізиці та математиці, він був призначений у 1786 році професором коледжу в Палермо. Пізніше його покликали до Риму, до того самого Назаретського коледжу, куди приїжджала здобувати освіту еліта молоді з усіх куточків земної кулі. Намір полягав у створенні мінералогічного музею в цьому коледжі, який уже отримав колекцію з щедрості імператора Йосифа II. Отець Гісмонді, використовуючи знання, отримані на Сицилії разом із Доломіє, Джовеном, Гамільтоном і Томсоном, зумів розширити та скоординувати його таким чином, щоб зробити його одним із найповніших в Італії. Батько Гандольфі запросив свого учня Гісмонді давати уроки мінералогії в кімнатах Клементійського коледжу, і конкурс денних студентів скористався його знаннями. У 1803 році, мандруючи пагорбами долини Тибру, допитливий мінералог знайшов на горі Лаціале нову речовину, яку він назвав лазіалітом, і надав аналітичне повідомлення про це, яке він прочитав Академії Лінсе, членом якої він був названий Le minéralogiste danois Bruun-Neergaard, après s’être assuré de cette découverte, en rendit compte à l’Institut de France dans sa séance du 26 mai 1807, et donna au nouveau minéral le nom de Haüyne, sous lequel il est maintenant décrit dans tous les livres de minéralogie.. У 1805 році папський уряд відчув потребу бути в курсі наукового прогресу, і кардинал Алессандро Ланте, генеральний скарбник, заснував кафедру мінералогії в університеті «La Sapienza», професором якої був призначений Джісмонді. Він листувався з Карлом Цезарем фон Леонгардом, Крістіаном Андреасом Ціпсером, Джоном Уайтом Вебстером і Рене Юст Гаюї, чиї листи з автографами збереглися. Під час своїх екскурсій він знайшов у Монте-Маріо величезні поклади викопних раковин і шарів морських і річкових вулканічних продуктів, які раніше спостерігав Фербер, і скористався цим відкриттям, щоб збагатити свій кабінет дорогоцінною колекцією викопних конхології. Гісмонді був зайнятий новою роботою над скам’янілостями, заохочуваний Броккі з Бассано, Борсоном з Турина, Геннацці з Удіне та своїм другом МонтічелліDans l’Histoire des phénomènes du Vésuve, Naples, 1823, l’auteur, Monticelli, exprime toute la reconnaissance dont il est pénétré pour le minéralogiste Gismondi, qui l’avait guidé dans la rédaction de son ouvrage. з Неаполя, коли хвороблива хвороба паралізувала його. Король Неаполя неодноразово пропонував йому посаду кафедри мінералогії в Неаполітанському університеті; Лікарі дали йому надію, що м'який клімат вилікує його, і він передав свою кафедру в Римі своєму заступнику, доктору П'єтро Карпі. Але після кількох років перебування в Неаполі, не помічаючи покращення свого здоров’я, він попросив відпустки та повернувся до Риму, де знову зайняв свою посаду, за неодноразовими наполяганнями своїх колег і Карпі, який хотів викладати до смерті Гісмонді, яка сталася 22 листопада 1824 року. Примітки