Адренергічні агоністи — це лікарські засоби, які викликають відповідь адренергічних рецепторів. Виділяють п'ять основних категорій адренергічних рецепторів: α1, α2, β1, β2 та β3. Агоністи відрізняються за специфічністю до цих рецепторів. Існують і інші механізми адренергічного агонізму. Адреналін і норадреналін є ендогенними речовинами і мають широкий спектр дії. Більш селективні агоністи використовуються у фармакології.

Адренергічний агент — це лікарський засіб або інша речовина, яка має дію, подібну або таку ж, як адреналін (епінефрин). Таким чином, це свого роду симпатоміметичний засіб.

Рецептори Адренергічні агоністи прямої дії діють на адренорецептори. Усі адренергічні рецептори пов'язані з G-білком, що активує його шляхи передачі сигналу. Рецептор G-білка може впливати на функцію аденілатциклази або фосфоліпази С, агоніст рецептора буде посилювати вплив шлях подальної передачі сигналу (він не обов'язково посилюватиме сам шлях).

Рецептори поділяються на α- і β-рецептори. Існує два підкласи α-рецепторів, α1 і α2, які далі поділяються на α1A, α1B, α1D, α2A, α2B і α2C. Рецептор α2C було перекласифіковано на α1C через його більшу гомологію з класом α2, що породило дещо заплутану номенклатуру. β-рецептори поділяються на β1, β2 і β3. Рецептори класифікуються за фізіологічним принципом, хоча існує фармакологічна селективність для підтипів рецепторів і є важливою для клінічного застосування адренергічних агоністів і антагоністів.

З загальної точки зору, рецептори α1 активують фосфоліпазу С (через Gq), підвищуючи активність протеїнкінази С (PKC); α2 рецептори інгібують аденілатциклазу (через Gi), знижуючи активність протеїнкінази А (PKA); β-рецептори активують аденілатциклазу (через Gs), таким чином підвищуючи активність PKA. Агоністи кожного класу рецепторів викликають відповідні відповіді.

Поглинання та накопичення Адренергічні агоністи опосередкованої дії впливають на механізми поглинання та накопичення, що беруть участь у передачі адренергічних сигналів.

Для припинення дії адренергічних катехоламінів існують два механізми поглинання — поглинання 1 і поглинання 2. Поглинання 1 відбувається в кінцівці пресинаптичного нерва, щоб видалити нейромедіатор із синапсу. Поглинання 2 відбувається в постсинаптичних і периферичних клітинах, щоб запобігти латеральній дифузії нейромедіатора.

Існує також ферментативна деградація катехоламінів двома основними ферментами — моноаміноксидазою та катехол-о-метилтрансферазою. Відповідно, ці ферменти окислюють моноаміни (включаючи катехоламіни) і метилюють гідроксильні групи фенільного фрагмента катехоламінів. На ці ферменти можна впливати фармакологічно. Інгібітори цих ферментів діють як непрямі агоністи адренергічних рецепторів, оскільки вони подовжують дію катехоламінів на рецептори.

Структурні впливи Загалом, для високої агоністичної активності мінімально необхідний первинний або вторинний аліфатичний амін, відокремлений 2 атомами вуглецю від заміщеного бензольного кільця.

Механізми Існує велика кількість ліків, які можуть впливати на адренергічні рецептори. Деякі ліки впливають на механізми поглинання та накопичення адренергічних катехоламінів, подовжуючи їх дію. У наступних розділах наведено кілька корисних прикладів для ілюстрації різних способів, за допомогою яких ліки можуть посилити дію адренергічних рецепторів.

Пряма дія Ці ліки діють безпосередньо на один або декілька адренергічних рецепторів. За селективністю рецепторів вони бувають двох типів:

Неселективні: ліки діють на один або декілька рецепторів; це: Адреналін (майже всі адренергічні рецептори). Норадреналін (діє на α1, α2, β1). Ізопреналін (діє на β1, β2, β3). Дофамін (діє на α1, α2, β1, D1, D2). Селективні: препарати, які діють лише на один рецептор; вони далі класифікуються на α селективні та β селективні. α1 селективні: фенілефрин, метоксамін, мідодрін, оксиметазолін. α2 селективні: α-метилдопа, клонідин, бримонідин, дексмедетомідин, гуанфацин. β1 селективний: добутамін. β2 селективні: сальбутамол/альбутерол, тербуталін, сальметерол, формотерол, пірбутерол, кленбутерол.

Непряма дія Це агенти, які посилюють нейротрансмісію ендогенних хімічних речовин, а саме адреналіну та норадреналіну. Найпоширеніші механізми дії включають конкурентне та неконкурентне інгібування зворотного захоплення та вивільнення агентів. Приклади включають метилфенідат, атомоксетин, кокаїн і деякі стимулятори на основі амфетаміну, такі як 4-гідроксіамфетамін.

Змішана дія

Ефедрин Псевдоефедрин

Прекурсори

Дроксидопа або L-DOPS Леводопа

Примітки