Абу Мухаммад Сахль ібн 'Абдуллах ат-Тустарі (; 818, Шуштар, Хузестан, Персія — 896, Басра, Ірак) — перський богослов раннього суфізму. Засновник богословської школи салімія, названої на честь його учня Мухаммада ібн Саліма. Знаний також як автор тлумачення Корану.

Біографія Народився на південному заході Ірану у фортеці міста Шуштар у сім'ї арабів або перських Co-publisher: Edinburgh University Press.. Виховувався спочатку у свого дядька Мухаммада ібна Саввара. З раннього дитинства вів аскетичне життя з частими постами та вивченням Корану та хадисів, усних традицій пророка Мухаммеда. До семи років хлопчик уже вивчив напам'ять весь Коран. Відвідавши Басру й Абадан, навчався у якогось шайха Абу Хабіба Хамзи аль-Абадані.

834 року здійснив паломництво до Мекки, де зустрів знаменитого . Він проводив багато часу в поневіряннях, зустрічався з багатьма відомими суфіями того часу.

Повернувшись до Тустару, протягом майже двох десятиліть вів аскетичний триб і тільки після смерті Зу-н-Нуна (860 рік), який, згідно з суфійським переказом, був його вчителем і духовним наставником, він наважився виступити з публічною проповіддю. Завдяки цьому виступу швидко придбав численних прихильників і противників, ворожість яких посилювалася політичними негараздами. Згодом переселився в Басру, де і провів решту життя в благочестивих заняттях і викладанні. Помер 896 року.

Погляди Згідно з уявленнями ат-Тустарі, до початку миру між душами людей та Аллахом укладений «договір» (мисак); душі визнали Аллаха своїм господом і віддали себе на його милість. Натомість їм було обіцяно райське блаженство, що є «блаженним баченням божества» (мушахадат аль-хакк) у День воскресіння і на віки віків. Знаходячи тілесну оболонку, душі забувають про «договір», а пророки (набі) і «святі» (авлія) послані до людей, щоб нагадати про нього.

Прототипом людства і першим творінням Аллаха був пророк Мухаммад, що з'явився у споконвічності як світло (), осяявши серця людей істинною релігією. Аллах незримо присутній у серці кожного, і це є доступна небагатьом вибраним «найбільша таємниця» (сирр). Людина, яка реалізує закладену в ньому «божественність» (рубубія) і відмовиться від власної волі та свого «я», спіткає і з'єднається з сутністю Аллаха. Ці й інші положення використовували у своїх творах аль-Халадж, , , й інші суфії. Абу Хамід аль-Газалі, Ібн Арабі й інші богослови розвинули його ідеї. Учень ат-Тустарі, Мухаммад ібн Салім, і його син Ахмад заснували у Басрі богословську школу салімія, яка зберегла погляди ат-Тустарі для наступних поколінь.

Праці Автор близько десятка творів, що є, по суті, записи його висловлювань, проповідей (хутба), коментарів до окремих аятів Корану (тафсира), зроблені його учнями.

Тлумачення Корану Автор тлумачення Корану. Алегоричне тлумачення Корану (тавіль) відіграло велику роль у формуванні суфійської гносеології, космогонії та психології. Ат-Тустарі стверджував, що Коран містить кілька рівнів сенсу, серед яких зовнішній смисл (захир) і внутрішній смисл (батин). Його ідеї та образи вплинули на таких суфійських мислителів як Мансур Халадж (пом. 922 року), ас-Суламі (пом. 1021 року), аль-Кушайрі (пом. 1072 року), аль-Баклі (пом. 1209 року). Згодом ідеї ат-Тустарі були розвинені в працях аль-Газалі та Ібн Арабі.

Примітки

Література

Посилання