Священна ліга 1495 року (), або Венеційська ліга () — союз італійських держав, створений в 1495 році для боротьби з французькими загарбниками. Ліга була організована папою Олександром VI, який перебував у конфлікті з Францією та кількома італійськими державами через спроби забезпечити володіння світськими князівствами для своїх дітей. Після того, як король Франції Карл VIII вторгся в Італію в 1494 році, що призвело до першої з низки Італійських війн, Олександру вдалося 31 березня 1495 року об'єднати альянс противників французької гегемонії в Італії, до якого увійшли Міланське герцогство, Венеційська республіка, Фернандо II Арагонський та імператор Максиміліан I. Назва союзу «Священна ліга» мала замаскувати справжню мету цього союзу — вигнання Карла VIII з ІталіїHermann Wiesflecker : Maximilian I. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Volume 16, Duncker & Humblot, Berlin 1990, ISBN 3-428-00197-4 , pp. 458—471 (digital copy). Here p. 463. — під уявне завдання боротьби з загрозою від Османської імперії.
Історія Союз був утворений під час Першої італійської війни 1494—1498 років, коли війська французького короля Карла VIII вторглися до Італії, не зустрічаючи жодного опору.
Швидкість, з якою французька армія просувалась по Італії і жорстокість, з якою французи ситавились до захоплених міст, налякали італійські держави. Людовіко Сфорца, герцог Міланський, розуміючи, що Карл не заспокоїться анексією Неаполітанського королівства, але ставить за мету також захоплення Міланського герцогства, звернувся до Папи Римського з пропозицією створити антифранцузький союз.Папа Олександр VI, який припускав, що участь у війні проти Франції дозволить йому забезпечити феодальні володіння своїм синам, погодився, і 31 березня 1495 року було створено союз, що увійшов до історії під назвою «Священна ліга 1495 року», або «Венеційська ліга». Союз об'єднав кілька противників французької гегемонії Італії: Папську державу, Сицилійське королівство від імені Фердинанда II Арагонського, імператора Максиміліана I, герцога Міланського Людовіко Сфорца та Венеційську республіку. Венеція приєдналася до союзу, мабуть, з метою подальшого використання цієї організації для боротьби проти Османської імперії, адже французька експансія в Італії, насправді, не суперечила інтересам Венеції.
Ліга доручила кондотьєру Франческо II Гонзага, маркізу Мантуанському, набір армії та вигнання французів з Апеннінського півострова. 1 травня 1495 року армія Священної ліги розпочала бойові дії проти французьких військ.
В Битві біля Форново армія Венеційської ліги на чолі з Франческо втримала поле битви за собою, і хоча італійці не змогли зупинити Карла VIII і його армію від організованого повернення до Франції, Форново було оголошено перемогою Ліги.
Примітки
Джерела
Arnold, Thomas F (2006). Keegan, John (ed.). The Renaissance at War in the Smithsonian History of Warfare. Collins. ISBN 0060891955 Black, Jeremy (2002). European Warfare, 1494–1660 in Warfare and History. Routledge. ISBN 0415275326. Bowd, Stephen (2018). Renaissance Mass Murder: Civilians and Soldiers During the Italian Wars. OUP. ISBN 978-0198832614 Giorgio Summaripa, Chronica vulgare in terza rima de le cose geste nel Regno Napoletano, Nel alma citate de Vinesia, fo impressa per me Christoforo Cremonese, 1496. Konstam, Angus. Pavia 1525: The Climax of the Italian Wars. Oxford: Osprey Publishing, 1996. ISBN 1855325047. Norwich, John Julius. A History of Venice. New York: Vintage Books, 1989. ISBN 0679721975. Oman, Charles. A History of the Art of War in the Sixteenth Century. London: Methuen & Co., 1937. Phillips, Charles and Alan Axelrod. Encyclopedia of Wars. 3 vols. New York: Facts on File, 2005. ISBN 0816028516. Taylor, Frederick Lewis.The Art of War in Italy 1494–1529. Greenwood Press, 1973. ISBN 0837150256