Олександр Артеміїв (Артем'єв, Артемьєв, Артемів) (1 липня (або 7 квітня) 1891, м. Грайворон, Богодухівський повіт, Харківська губернія, тепер Білгородська область, РФ – після 15.10.1927) — український військовий та громадський діяч, старшина (офіцер) Запорозької гарматної бригади Армії УНР; звання – поручник технічних військ Армії УНР.
Життєпис Закінчив Гайворонську гімназію в 1914 році. 4 семестри навчався на математичному відділі математично-фізичного факультету, Петербурзького університету. В подальшому став членом Петербурзької спілки студентів-українців. З 1916 року воював на фронтах Першої світової війни.В подальшому приєднався до лав армії УНР. Так в списку старшин (офіцерів) армії УНР які були зараховані на дійсну військову службу є згадка і про О.Артеміїва як хорунжого технічних військ, а згодом поручника.Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921) / Ярослав Тинченко. - Київ : Темпора, 2007. Кн. 2 . – 2011. – 422 c. : іл. сторінка 278
19 жовтня 1922 року звернувся до ректорату УГА з проханням прийняти його. У “Curriculum vitae” писав:“Під час Центральної Ради й гетьмана служив у повітовім земстві. З початку повстання проти гетьмана був в Українській Армії (запорізька артилерійська бригада), з якою перейшов до Польщі. В 1921 році перебрався до Чехії, де з грудня 1921 року по 15 червня 1922 року був на Підкарпатській Україні, де провадив культурну працю (служив у чесько-українській крамниці, в трупі М. К. Садовського три місяці)”. У листі від 12 квітня 1927 р. до деканату просив продовжити стипендію до вересня, бо від 27 січня хворіє (неврастенія, хронічний гастрит, хронічний коліт, карбункул на коліні лівої ноги та інші недуги). 26 квітня 1927 р. звернувся до деканату видати довідку для поїздки в Болгарію."Останній документ в особовій справі від 15 жовтня 1927 р. – прохання позичити гроші на лікування. Диплома у його приватній справі немає, тому можна припустити що навчання він не закінчив.
Подальша доля невідома.
Примітки
Джерела Коваль Р. Моренець В. Подебрадський полк армії УНР. Книга 1. Київ: Український пріоритет, Історичний клуб "Холодний Яр", 2015. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921) / Ярослав Тинченко. - Київ : Темпора, 2007. Кн. 2 . – 2011. – 422 c. : іл. Газета «Незборима нація» квітень 2021 рік, число "4 (422)
Рекомендована література ЦДАВО України. Ф.3795. Оп.1. Спр.651
Посилання «Імена самостійної України»