Фатта ( «подрібнений» або «крихта», також романізоване як fette, fetté, fatta або fattah)Patai, 1998, p. 98. — страва, яку їдять у Леванті та Єгипті й складається зі шматочків свіжого, підсмаженого, запеченого або смаженого хліба, покритого іншими інгредієнтами, які відрізняються залежно від регіону. Іноді в Леванті його також називають шаміят ( «Дамаскін»)Wright, 2003, p. 117..
Географічне поширення Фатта — це стародавня страва, поширена в регіоні Машрік арабського світу, а також у Єгипті.
Регіональні відмінності
Арабська кухня Страви фетти включають широкий вибір регіональних і місцевих варіацій, деякі з яких також мають власні назви.
Єгипет: єгиптяни готують страву під назвою «фатта» як святкову їжу. Її готують в особливих випадках, наприклад, на святкування першої вагітності жінки або на Ід аль-Фітр і Курбан-Байрам. Става готується на основі м'ясного бульйону зі смаком часнику та оцту і хрустких коржів, які подаються в тарілці з рисом і соусом, що складається з часникового томатного соусу. Сирія: Левантійська фетта, яку їдять як на сніданок, так і ввечері, завжди починається зі стопки хліба хубз, наповненого фільтрованим йогуртом, нутом, приготованим на пару, і оливковою олією, які подрібнюють і змішують разом. На наступному етапі в суміш майже завжди всипають чайну ложку кмину. Після цього в чашу можна додати практично все, що завгодно. Деякі фетти виготовляються з баклажанів і жульєну з моркви, приправлених куркою-гриль і кедровими горішками, а деякі містять баранячі гомілки, різні спеції та йогурт. Фаттуш — це салат, приготовлений із підсмажених шматочків лаваша, який також належить до сімейства «шаміят». Палестина: Фетта з Гази подається у вигляді простого рису, звареного на м'ясному або курячому бульйоні, а потім приправленого легкими спеціями, зокрема корицею. Потім рис викладають на тонкий хліб маркук, який, у свою чергу, гасять у очищеному вершковому маслі та зверху кладуть різне м'ясо.The Foods of Gaza Laila el-Haddad. This Week in Palestine. June 2006. Мусахан також належить до страв фетта.
Примітки
Бібліографія