Свято-Преображенська церква, Церква Преображення Господнього, Спаська церква у с. Спас (нині Самбірського району Львівської області) - неіснуюча сакральна споруда кінця ХІІІ століття, що була центральним об'єктом колишнього Свято-Преображенського монастиря, визначна пам'ятка духовно-матеріальної культури доби Руського Королівства. Її спорудження традиційно пов'язують з будівельною діяльністю князя ЛеваMaciejowski W. (1839) Pamietniki o dziekach, pismiennictwie i prawodawstwie slowian. II. - Petersburg - Lipsk, -S. 390-391 та розвитком традиції східно-християнського монашого життя споглядального типу метою якого був теозис (обоження) людини.Франків Р. (2024) Ймовірний вигляд давньоруського храму Преображення господнього у селі Спас, згідно відомих архівних, іконографічних та гіпотетичних матеріалів, Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Архітектура, №1, -С.183-189

Розташування

Відповідно до даних історичних джерел та непрямих археологічних матеріалів, храм розташовувався на лівому березі потоку Дубень, недалеко від його впадіння у Дністер. На мапі фон Міґа, кінця XVIII століття, видно схематичне позначення тоді ще існуючого храму над потоком, біля підніжжя Княжої гори (Гори Лева). Відносно точна локалізація церкви стала можливою після розкопок 1978 року, коли, на території школи було відкрито фундаменти деяких споруд монастиря прилеглого до храму монастиря, хоча фундаментів самої Спаської церкви не було знайдено.Рожко М. (2001). Преображенський монастир в с. Спас на Старосамбірщині, Старосамбірщина : альманах. Старий Самбір. С. 7–14 Розміщення в улоговині по лінії хребта Княжої Гори, може свідчити про зв'язок монастирського комплексу з оборонними будівлями розташованими на її вершині.

Історія

Церква згадується у сфальсифікованій грамоті князя Лева, яка датована січнем 1292 року. В ній йдеться про те, що князь, побудував муровану церкву замість старої дерев'яної. Також, перемишльскому єпископу Іларіону для цього надається 15 осіб з села Волковиї (нині Бусовисько) "аби била послуга с них церкви той святой і єпископу нашему Ларіону". Не дивлячись на підробний характер грамоти, вчені погоджуються з тим, що в ній відображені реальня події пов'язані з розбудовою храмуВуйцик, В. (2004) Храм ХІІІ століття Спаського монастиря. Вісник «Укрзахідпроктреставрація», № 14. С. 145–150, що також підтверджується археологічним матеріалом. Відпровідно до грамоти, будівнича артіль, яка зводила церкву була оселена в с. Вовковия - нині Бусовисько. Хоча, в історичній літературі спорудження храму досить однозначно пов'язують з будівельною діяльністю князя Лева, існують також інші версії, наприклад про ініціативу князя Войшелка, який, як відомо з літопису відрікся від влади та став на шлях монашого життя. І. Мицько вважав, що церква постала після невдалої мандрівки Войшелка на Афон і його повернення на Русь, де він облаштував обитель на зразок афонської.Мицько І. (2002) Новознайдені історичні джерела про церкви Галичини ХІІ–ХІІІ ст., Давні обителі України: Архітектура. Тематичний збірник Святопокровського жіночого монастиря Студійського Уставу. Вип.13. Львів. С. 33–35. Спаська церква та монастир згадуються в документі 1422 року, а згодом в контексті тривалого перебування тут перемиських єпископів. 10 жовтня 1786 австрійська влада, в рамках так званої "йосифінської касати" видала розпорядження про знесення храму разом з усіма іншими приміщенням монастиря, проте розпорядженням від 7 січня 1789 наказано призупинити розбирання будинків, тому приміщення церкви ще деякий час стояло і використовувалось як шпихлір.Chotkowsky, W. (1922) Redukcja monasterów bazylianskich w Galicyi. - Kraków, S.-37 Руйнація церкви почалась у 1816 році. Хоча тодішній перемиський єпископ Михайло Левицький звернувся до імператорського двору з проханням зберегти храм, розпорядження надвірної канцелярії зупинити демонтаж прийшло надто пізно, коли споруда вже була знищена. Монастирська вежа, споруджена разом із церквою ще у княжу добу, остаточно зруйнована в середині ХІХ ст.Петрушевич, А. (1854) Обзор важнейших политических и церковных произшествий в Галицком княжестве с половины XII до конца XIII века, Зоря Галицкая. -Львов, №8 -С.88, прим 87

Архітектура Зовнішній вигляд та архітектура храму описані у двох документах "Ситуації монастиря" (польською мовою) та "Церковному інвентарі" (німецькою мовою), а також обмірний план. Відповідно до цих матеріалів церква являла собою триапсидний, чотиристовпний хрестово-купольний храм, основним матеріалом якого була цегла. Історик І. Мицько вважав, що церква зображена на іконі "Поклоніння волхвів" середини XVI ст. з села Бусовиська.Мицько І. (2015) Чудотворна жидачівська ікона ‘Воплочення’ 1406 року. URL: https://zbruc.eu/node/43242 В. Александрович висловлював припущення, що храм зображено на іконі Богородиці 1659 р. з церкви св. Юрія у Дрогобичі.Александрович В. (2009). Українська іконографія Воплочення зламу Середньовіччя та Нової доби. Апологет.№ 1/4. Львів. C. 63. Дослідник історії архітектури В. Петрик, на основі збережених обмрів і описів у "Ситуації та "Інвентарі" XVIII ст., здійснив спробу відтворення вигляду церкви. На цей час вона складалась з цілісної брили основного об'єму завершеного наметоподібним дахом та однією банею, притвору та вежею з дзіницею, на першому поверсі якої розташовувавлась каплиця.Петрик В. (2021) Побачити минуле. URL: https://zbruc.eu/node/108635 Завдяки порівняльному аналізу джерел та висловлених гіпотез про архітектуру храму, львівський вчений Р. Франків здійснив відтворення первісного вигляду Спасо-Преображенської церкви. Враховуючи історичний контекст культурно-духовного життя Галицько-Волинського князівства того часу, позначеного впливом містичної ісихастської духовності, автентична споруда побудована в часи князя Лева, була пов'язана з тогочасною традицією афонської та балканської архітектури, поєднаною з прийомами волинсько-київського цегляного будівництва.

Примітки