Вели́кі Кри́вчиці — місцевість у Личаківському районі міста Львова, розташована на північному сході міста і обмежена вулицею Польовою, музеєм народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького, вулицями Ніщинського, Тракт Глинянський та Богданівською. Сьогодні — тихий район міста з переважно малоповерховою забудовою.

Назва Історики припускають, що назва «Кривчиці» походить від народної назви лісу, що зростав неподалік — «Кривий ліс».

Природа На захід від Кривчиць височіє гора Хомець — унікальна пам'ятка природи з залишками реліктового лугостепу. Вона є одним із найцінніших ботанічних об'єктів регіонального ландшафтного парку «Знесіння». Саме тут зупинилося поширення великого, так званого рисського, заледеніння (100—200 тисяч років тому).

Історія Село Кривчиці вперше згадується у 1447 році, хоча поселення на цьому місці було ще в дохристиянські часи. Під час облог Львова 1648 та 1655 років військами Богдана Хмельницького тут стояв його військовий табір.

Село було віном другої дружини коронного гетьмана Юзефа Потоцького Людвіки з МнішеківLink-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 70. .

Вінцентій Потоцький — польський шляхтич із роду Потоцьких — за родинним поділом у Варшаві (28-30 грудня 1770 р.) з братами Пйотром, Францішеком, Юзефом — отримав з багатомільйонного спадку родини («фортуни»), зокрема, Кривчиці, львівські юридики Личаківську та Сикстуську з «дворищем палацовим»Szczygielski W. Potocki Wincenty h. Pilawa (zm. 1825) // Polski Słownik Biograficzny… — T. XXVIII/2. — Zeszyt 117. — S. 227—229. .

У 1830-х роках у Кривчицях заснували цукроварню. У 1908 році через Кривчиці проклали залізницю від Підзамче до Личаківського двірця.

11 квітня 1930 року південно-західну частину громади Кривчиці включили до меж міста. На приєднаних до міста теренах заснували дві колонії. «Робітнича Колонія Кривчиці» виникла вздовж вулиць Кривчицька Дорога, Втіха, Березова. А ближче до міста, в районі нинішніх вулиць Ірини Вільде, Міжгірної та Ніщинського, у 1930-х роках збудували за проєктами Тадеуша Врубеля, Леопольда Карасінського, Максиміліана Кочура вісім десятків, переважно двоповерхових, вілл — «Професорську колонію», де поселили професорів Львівського університету.

За підрахунками Володимира Кубійовича на 1 січня 1939 року в Кривчицях (тій частині громади, що не була включена до міста Львова) мешкало 1560 осіб, з них: 1320 поляків, 160 українців та 80 євреїв. Після війни більшість поляків виїхала до Польщі, а на їх місце прибули українці із Закерзоння.

У 1942 році німецька влада приєднала Кривчиці до складу Львова (до дільниці Вайнберґен). У 1944 році Кривчиці знову стали селом і увійшли до Новояричівського району, а остаточно приєднали їх до Львова у 1962 році.

Пам'ятки Церква Святого Іллі (вул. Кривчицька Дорога, 113), відома з XVII століття була раніше дочірньою церковцею парафіяльної церкви Вознесіння Господнього на Старому Знесінні. Дослідники припускають, що фундаменти церкви походять ще з XIII століття. Тоді на цьому місці спорудили шестигранну в плані оборонну вежу. Відомий археолог Микола Бандрівський припускає, що залишки вежі були використані для побудови церкви святого Іллі.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (вул. Богданівська, 1), збудована у 1931 році в стилі історизму за проєктом архітектора Вавжинця Дайчака. 21 вересня 1931 року храм освячено на честь Воздвиження Чесного Хреста. За радянських часів костел перетворено на склад. 1990 року передано громаді УАПЦ і наново освячено як церкву Різдва Пресвятої Богородиці. На початку 1990-х років виконано ремонт, дах вежі і сигнатурки замінено цибулястими банями, в інтер'єрах зроблено розписи. Нині належить до Православної церкви України.

Інфраструктура На вул. Богданівській, 44 працює авторинок «Кривчиці», перенесений сюди у травні 1994 року з вул. Хабарівської (нинішня вулиця Калнишевського на Левандівці). У 2000 році за сприяння міської влади та тодішнього мера Василя Куйбіди був вперше у Львові закладений фундамент успішної та безпечної діяльності авторинку.

Примітки

Джерела

Посилання