Ітікаф () — благочестива практика в ісламі, під час якої люди на кілька днів і/або ночей замикаються в мечеті для молитви, поклоніння і читання Корану, постять і практикують сексуальну стриманість на основі обітниці. Ця практика зазвичай відбувається протягом останніх десяти ночей Рамадану і в цьому випадку також слугує для отримання особливого благословення Лайлат аль-Кадр, що припадає на одну з непарних ночей останніх днів Рамадану. Обітниця Ітікаф також може включати мовчання, але це дозволено лише вночі.Vgl. dazu Yaḥyā ibn Muḥammad Ibn Hubayra: al-Ifṣāḥ ʿan maʿānī ṣ-ṣiḥāḥ. Ed. Abū-ʿAbdallāh Muḥammad Ḥasan Muḥammad Ḥasan Ismāʿīl aš-Šāfiʿī. 2 Bde. Beirut: Dār al-Kutub al-ʿilmiyya 1417/1996. Bd. I, S. 224.
Практика ітікаф також згадується в сурі 2:187, де віруючих просять не торкатися своїх дружин під час ночей Рамадану, коли вони перебувають у мечетях.
Давньоарабським попередником ітікафа є укуф, «перебування» в святилищі, яке також включало піст, статеву стриманість і читання молитов.
Див. також Алі ібн Абу Таліб Білі дні Халва (суфізм) Ретрит
Примітки
Література G.H. Bousquet: Art. «Iʿtikāf» in Encyclopaedia of Islam. Second Edition. Bd. IV, S. 280. Klaus Lech: Geschichte des islamischen Kultus. Rechtshistorische und hadit-kritische Untersuchungen zur Entwicklung und Systematik der 'Ibâdât. Band I. Das ramadân-Fasten. Erster Teil. Otto Harrassowitz, Wiesbaden 1979. W. Montgomery Watt; Alford T. Welch: Der Islam I. Mohammed und die Frühzeit, islamisches Recht, religiöses Leben. Stuttgart 1980. S. 314f, 321f.