Адела Лувенська (пом. 1083) — маркграфиня Майсена, а пізніше маркграфинею Саксонської Остмарки.
Життя Адела була дочкою Ламберта II Лувенського та Уди Лотарингської (також звана Ода Верденська), дочки Готело I Лотарингського.
До 1060 року Адела Лувенська стала дружиною Оттона I, маркграфа Майсена, графа Веймара. Після смерті Отто в 1067 році Екберт I, маркграф Майсенський, намагався зректися власної дружини, Іммілли Туринської, щоб одружитися з Аделею та закріпити за собою Майсенську марку. Екберт помер у 1068 році, а наступного року Адела стала дружиною Деді I Лужицького. Деді також намагався претендувати на марку Майсен через шлюб з Аделою, і повстав проти Генріха IV, коли Генріх відмовився інвестувати Деді в це майно. Ламперт з Герсфельда зобразив Аделу як рушійну силу повстання Деді, назвавши її «найлютішою дружиною» (saevissima uxor).Lampert, Annales, a.1069, p. 107; trans. Robinson, Lampert, pp. 118-9; Patzold, Die frühen Wettiner, pp. 18-20, 97. За словами Ламперта, Адела підштовхнула Деді до дії, сказавши йому: «Якби він був чоловіком, він не отримав би цю несправедливість без помсти, і не поводився б менш мужньо, ніж її перший чоловік [Отто]».Lampert, Annales, a.1069, 107. Ламберт додає, що ходили чутки, що Адела була причетна до вбивства Деді II (сина Деді I від його першої дружини, Оди) у 1069 році.Lampert, Annales, a.1069, 108f.
Родина Зі своїм першим чоловіком Оттон, Адела народила 3 дітей:
Ода (пом. 1111), дружина Екберта II Майсенського Кунігунда (пом. після 1117 р.), дружина Ярополка, сина Ізяслава I, потім Куно з Нордгайма і, нарешті, Віпрехта фон Гройча. Адельгейда (пом. 1100), дружина Адальберта II, графа Балленштедта, і графів-палатинів Германа та Генріха.
З другим чоловіком Деді Адела народила таких дітей:
Генріх, який згодом правив і Лужицею, і Мейсеном Конрада, який загинув у битві з вендами.
Примітки
Джерела
Lampert of Hersfeld, Annales, in O. Holder-Egger (ed.), Lamperti monachi Hersfeldensis Opera, MGH SS rer Germ 38 (Hanover, 1894). I.S. Robinson, The Annals of Lampert of Hersfeld (Manchester, 2015) S. Patzold, Die frühen Wettiner. Adelsfamilie und Hausüberlieferung bis 1221 (Cologne, 1997).