Експедиція Перрі ( , , «Прибуття чорних кораблів») — дипломатично-військова експедиція у двох окремих подорожах (1852—1853, 1854—1855) до шьогунату Токуґава () військовими кораблями ВМС США. Цілі цієї експедиції включали розвідку, огляд, встановлення дипломатичних відносин і переговори про торгівельні угоди з різними країнами Азії. Встановлення контакту з урядом Японії вважалося пріоритетом експедиції та було однією з основних причин її початку.
Експедицією керував комодор Метью Келбрейт Перрі за наказами президента Мілларда Філлмора. Метою Перрі було покласти край 220-річній політиці ізоляції Японії та відкрити японські порти для торгівлі з Америкою за допомогою дипломатії канонерських човнів, якщо це необхідно. Експедиція Перрі безпосередньо призвела до встановлення дипломатичних відносин між Японією та західними Великими державами і, зрештою, до розпаду шьоґунату Токуґава та реставрації доби Мейджі. Після експедиції торгівельні шляхи Японії зі світом, що розвивався, призвели до культурної тенденції : певні елементи японської культури вплинули на мистецтво Заходу.
Передумови
Американсько-китайська торгівля, що зростала, присутність американських китобоїв у водах неподалік від Японії та монополізація потенційних вугільних станцій європейськими колоніальними державами в Азії сприяли рішенню президента Філлмора направити експедицію до Японії. Американці також керувалися концепцією явного призначення та бажанням нав'язати «вигоди» західної цивілізації та християнської релігії тим, кого вони сприймали як відсталі азійські нації.
На поч. 19 століття політика ізоляції Японії ставала все більшою проблемою. У 1844 році король Нідерландів Вільгельм II надіслав листа, в якому закликав Японію самостійно припинити політику ізоляції, перш ніж буде вжито примусових заходів. У 1790—1853 рр. принаймні двадцять сім американських кораблів, у тому числі три військових кораблі, відвідали Японію, але їм було відмовлено.
Вторгнення іноземних кораблів у японські води значно почастішали, і це призвело до широких внутрішніх дебатів у Японії щодо питання, як найкраще протистояти цій загрозі економіко-політичному суверенітету Японії. У травні 1851 року американський держсекретар Деніел Вебстер уповноважив коммодора Джона Х. Оліка, командира американської Ост-Індської ескадри, спробувати повернути сімнадцять японських моряків, які зазнали корабельної аварії і тепер проживали в Сан-Франциско, що могло б дати можливість започаткувати торговельні відносини з Японією. 10 травня 1851 року Вебстер склав лист, адресований «японському імператору», намагаючись запевнити його, що експедиція не має на меті релігійного питання, а лише просить про «дружбу та комерцію» та постачання вугілля, необхідного американським кораблям, що прямують до Китаю.
Лист, що також вихвалявся успішною американською експансією на північноамериканському континенті та її майстерністю з точки зору техніки, був підписаний Філлмором. Тим часом Олік вплутувався в дипломатичний конфлікт із бразильським дипломатом і мав суперечки з капітаном свого флагманського корабля, тож був звільнений від командування до того, як він зміг розпочати експедицію до Японії. Його наступник, комодор Меттью Келбрейт Перрі, був старшим офіцером ВМС Сполучених Штатів і мав великий дипломатичний досвід.
Підготовка Перрі добре знав про складнощі, пов'язані зі спробою налагодити відносини з Японією, і спочатку протестував проти наказу, наголошуючи на тому, що він віддав би перевагу командувати Середземноморською ескадрою ВМС США замість того, щоб його призначали для ще однієї спроби відкрити Японію, що він вважав малоймовірним. Відповідні прецеденти включали:
З 1797 по 1809 рік кілька американських кораблів торгували в Наґасакі під голландським прапором на прохання голландців, які не змогли надіслати свої власні кораблі через конфлікт із Сполученим Королівством під час наполеонівських війн. У 1837 році американський бізнесмен у Кантоні (Гуанчжоу) на ім'я Чарльз У. Кінг побачив можливість відкрити торгівлю, спробувавши повернути до Японії трьох японських моряків, які зазнали корабельної аварії кілька років тому на узбережжі Вашингтона. Він вийшов до каналу Ураґа з американським торговим судном Моррісон. Корабель був атакований кілька разів і відійшов назад, не виконавши свою місію. У 1846 році командир Джеймс Біддл став на якір у затоці Едо з офіційною місією з двома кораблями, в тому числі з одним військовим кораблем, озброєним сімдесятьма двома гарматами, попросивши відкрити порти для торгівлі, але його прохання про торговельну угоду залишилися безуспішними. У 1849 році капітан Джеймс Глінн дійшов до Наґасакі, що нарешті призвело до перших успішних переговорів американця з Японією. Джеймс Глінн рекомендував Конгресу Сполучених Штатів, щоб переговори про відкриття Японії були підкріплені демонстрацією сили, таким чином проклавши шлях для експедиції Перрі.
Напередодні своєї подорожі Перрі прочитав багато книжок про Японію. Його дослідження також включали консультації з японологом Філіпом Францом фон Зібольдом. Зібольд провів вісім років, працюючи, викладаючи та навчаючись на ізольованому голландському острівному торговому пункті Деджіма в гавані Наґасакі, перш ніж повернутися до Лейдена в Нідерландах. Перрі також вимагав від Вебстера більшої свободи у своїх наказах, і цю вимогу держсекретар задовільнив безпосередньо перед його смертю в жовтні 1852 року. Таким чином, Перрі відплив до Японії з «повними та дискреційними повноваженнями», включаючи можливе застосування сили, на той випадок, якщо японці спробують поводитися з ним так само, як з нещасним коммодором Бідлом. Перрі також відмовився дозволити будь-яким професійним дипломатам супроводжувати експедицію. Він попросив німецького художника Вільгельма Гейне та піонера-дагеротипіста Еліфалета М. Брауна молодшого приєднатися до експедиції як офіційних художників. Спеціаліст із сільського господарства доктор Джеймс Морроу був призначений Державним департаментом США. Кілька потерпілих від кораблетрощ японців також були взяті як неофіційні перекладачі.
Для експедиції були призначені парові військові кораблі , і , пароплави «Лексінгтон», «Сапплай» і «Саутгемптон», що зберігали зброю, а також шлюпи , і . Для командування своїм флотом Перрі обрав офіцерів, з якими він служив у мексикансько-американській війні. Командир Франклін Б'юкенен був капітаном «Саскуеханни», а Джоель Еббот був капітаном «Македонії». Командир Генрі А. Адамс став начальником Штабу коммодора з титулом «Капітан флоту». Майор Джейкоб Зейлін (майбутній комендант Корпусу морської піхоти Сполучених Штатів) був старшим офіцером морської піхоти і дислокувався на Міссісіпі. Перрі також отримав дозвіл використовувати державні запаси як подарунки для тубільців, особливо застарілу стрілецьку зброю. Серед них 40 гвинтівок M1819 Hall (з 4000 патронів), 20 капсульних пістолетів (з 2000 патронів), 20 артилерійських шабель, 20 мушкетів з ударними замками Мейнарда і 40 легких кавалерійських шабель, а також 100 револьверів «Кольт».
Перший візит до Японії, 1852—1853
24 листопада 1852 року за флагманський корабель Перрі обрав гребно-колесний Міссісіпі з чорним корпусом і покинув Гемптон-Роудс, штат Вірджинія. Перрі заходив у порт Мадейри (11–15 грудня), острова Св. Єлени (10–11 січня), Кейптауна (24 січня — 3 лютого), Маврикія (18–28 лютого), Цейлону (10–15 березня), Сінгапуру (25–29 березня), Макао та Гонконгу (7–28 квітня). Там він зустрівся з синологом американського походження Семюелем Уеллсом Вільямсом (який був у Японії з Моррісоном у 1837 році), який надав переклади офіційних листів Перрі китайською мовою, і зустрівся з Плімутом і Саратогою. Він продовжив поїздку до Шанхаю (4–17 травня), де зустрівся з американським дипломатом нідерландського походження Антоном Л. С. Портманом, який перекладав його офіційні листи нідерландською мовою.
Тоді Перрі змінив свій прапор на Саскуеханні та відвідав острови Рюкю з 17 по 26 травня. Ігноруючи претензії Сацума-хана на острови, а також свої власні накази, він погрожував місцевій владі та обдурив її, погрожуючи напасти з 200 військовими, якщо йому не буде дозволено торгувати правами та землею для вугільної станції. Перрі висадив своїх морських піхотинців, яких він муштрував на пляжі годинами поспіль, і вимагав аудієнції з королем Рюкю Шьо Таєм у замку Шюрі. Знаючи, що про кожну його дію буде повідомлено японській владі в Едо, Перрі старанно уникав зустрічей з чиновниками нижчого рангу і широко використовував військові церемонії та гостинність на борту судна, щоб продемонструвати як американську військову міць, так і мирний намір його експедиції. Перрі пішов з обіцянками, що острови будуть повністю відкриті для торгівлі зі Сполученими Штатами. Продовжуючи в середині червня на островах Оґасавара, Перрі зустрівся з місцевими жителями і навіть придбав ділянку землі.
Загроза силою і переговори
8 липня 1853 року Перрі нарешті досяг Ураґи біля входу в затоку Едо в Японії. Його флот на той час складався з чотирьох суден: Саскуеханна, Міссісіпі, Плімут і Саратога. Коли він прибув, Перрі наказав своїм кораблям пройти повз японські лінії до столиці Едо та розташувати свої гармати в напрямку міста Ураґа. Він також зробив холостий постріл зі своїх 73 гармат, як він стверджував, на честь святкування Дня незалежності США. Кораблі Перрі були оснащені новими гарматами Пексана, здатними завдати великого вибухового руйнування кожним снарядом.
Американські кораблі були майже оточені японськими сторожовими катерами; однак Перрі наказав відбивати будь-яку спробу абордажу. На одному човні був великий напис французькою мовою, який наказував американському флоту негайно відправитися. 9 липня йорікі Накаджіма Сабуросуке, у супроводі перекладача Хорі Тацуносуке, допливли до Саскеханни, але спочатку їм було відмовлено в дозволі піднятися на борт. Після деяких переговорів їм було дозволено піднятися на борт, де вони показали наказ про те, що іноземні кораблі не допускаються до японських портів. Перрі залишився у своїй каюті та відмовився зустрітися з ними, повідомивши через своїх офіцерів, що, оскільки він несе листа від президента Сполучених Штатів, він матиме справу лише з офіційними особами достатнього авторитету.
10 липня Йорікі Каяма Ейдзаемон, видаючи себе за Урага буґьо, відвідав Саскеханну, і йому дозволили зустрітися з капітаном Франкліном, якому він порадив відправитися до Наґасакі, оскільки це був призначений порт для всіх іноземних контактів. Каямі сказали, що якщо відповідний чиновник не прийде отримати документ, Перрі висадить війська та піде на Едо, щоб особисто доставити листа. Каяма попросив три дні, щоб відповісти. Фактичний Урага буґьо, Ідо Хіромічі, надіслав шьоґуну звіт і повідомив, що його захист був абсолютно недостатнім, щоб відбити американців силою.
Тим часом Перрі розпочав кампанію залякування, відправивши човни для огляду навколишньої території, і погрожував застосувати силу, якщо японські сторожові катери навколо американської ескадри не розійдуться. Він також подарував японцям білий прапор і лист, в якому говорилося, що якщо вони виберуть бій, американці обов'язково їх переможуть.