Олена Євгенівна Котвицька (), псевдонім Олена Хоринська (), 17 (30) січня 1909, Бічура, Забайкальська область — 20 грудня 2010, Єкатеринбург — радянська і російська поетеса, письменник, перекладач.

Біографія Народилася у селі Бічурі (нині райцентр Бурятії) у родині вихідців з України. Батько був робітником лісопильного заводу. Пізніше сім'я переїхала до Верхньоудинська, де Котвицький влаштувався у паровозне депо.

У 1925 році Олена закінчила школу у Верхньоудинську. Брала участь у ліквідації неписьменності. Десять років працювала вчителем у сільських школах, у тому числі сім років у Хоринському аймаку Бурят-Монгольської АРСР. За назвою цього аймака (району) і обрала псевдонім.

Перші вірші Котвицької були опубліковані в 1930 році в газеті " Бурят-Монгольська правда " під псевдонімом Колгоспниця МашаБлажес В. Поэтическая публицистика Елены Хоринской //«Урал», 2009, № 1. 1931 року в Іркутську вийшла її перша книга «За центнери!». У повісті описувалися реальні події, пов'язані з колективізацією в Хоринському аймаку.

1934 року обрана делегатом від Бурят-Монгольської АРСР на Перший з'їзд радянських письменників.

У 1934—1935 роках працювала на будівництві паровозобудівного заводу в Улан-Уде.

Член Спілки письменників СРСР із 1935 року.

У 1935 році переїхала до Свердловська. Працювала літературним консультантом обласного Будинку художнього виховання дітей, редактором Середньо-Уральського видавництва. 1940 року заочно закінчила Літературний інститут ім. А. М. Горького. Була членом КПРС.

У 1944 році в Свердловську видано книжку віршів для дітей «Сірник-невеликий», перекладений потім мовами народів СРСР. Олена Хоринська — авторка понад 40 книг, перекладач з української та бурятської мов, зокрема, з бурятської мови переклала вірші Бараса Халзанова

Померла 20 грудня 2010 року в Єкатеринбурзі на 102 році життя. Похована на Іванівському цвинтарі Єкатеринбурга.

Творчість Книжки

«За центнери!» (). — Іркутськ, 1931; «Дівчина-семиділка» (). — Свердловськ, 1950; «Ровесники» (). — Свердловськ, 1954; «Вибрані вірші» (). — Свердловськ, 1959; «Татам і мамам» (). — Свердловськ, 1963; «Наш Бажов». — Свердловськ, 1968; «Мені юність згадується» (). — Свердловськ, 1969; «Цвіте черемха» (). — Свердловськ, 1979; «Журавушки». — Свердловськ, 1984; «Дарую вам книжку» (). — Єкатеринбург, 1998. «Мої січні» (). — Єкатеринбург: Уральське видавництво, 2008. — 108 с. ISBN 978-5-93667-113-5.

На вірші Хоринської написані пісні, опера «Дівчина-семиділка», оперети «Марк Береговик», «Кохання буває різне», «Це було біля моря».

Твори Олени Хоринської перекладені азербайджанською, литовською, таджицькою, українською мовами.

Цікаві факти творчості Літературознавець Валентин Блажес пише: "В альманасі «Уральський сучасник» () (1938 № 2) О. Є. Хоринська публікує вірш «Син»: "…ніч, мороз, завірюха, сотні верст до найближчого селища, а на руках у молодої жінки вмираючий син, божевільна від горя жінка звертається до вождя: «Товариш Сталін, син мій на вмирає. Вранці „пурга вщухла“, почувся шум літака, і професор-хірург, що прилетів, врятував хлопчика…». У Олени Хоринської вийшов дуже неабиякий для свого часу вірш, він, безсумнівно, повинен увійти в історію літератури Уралу як колоритний зразок соцреалізму. В інших уральських поетів немає таких віршів про Сталіна-чудотворця … "Блажес В. Поэтическая публицистика Елены Хоринской // Урал (журнал). — 2009. — № 1.

Нагороди та звання

Два ордени «Знак Пошани». Шість медалей. Почесна грамота Республіки Бурятія. Премія губернатора Свердловської області Премія імені П. П. Бажова (2000). Заслужений працівник культури РРФСР.

Примітки