Мелліля () — колишня громада в Фінляндії, що розташовувалася у провінції Південно-Західна Фінляндія, губернії Західна Фінляндія. На початку 2009 року Мелліля приєднана до міста Лоймаа разом з . До муніципального об'єднання Мелліля межувала з містами Лоймаа та Сомеро, а також з громадами , Пьовтюя, та Їпяйя.
Розташування
Мелліля, що здобула статус самостійної громади у 1916 році, коли була сільською місцевістю; раніше вона входила до складу Лоймаа. Центр Меллілі розвивався завдяки залізниці — на відкрито 1885 року. У 1990 році станцію закрили через зменшення пасажиропотоку, спричиненого автомобілізацією. Наразі стара станція використовується як молодіжний центр.
У 1960-х через громаду проклали нову трасу від Турку до Тампере, що також скоротила шлях до регіонального центру Лоймаа.
У центрі Меллілі розташовані відділення Ощадного банку Нійнійокі, магазин K-Market, бібліотека, а також блошиний ринок старих і нових речей, який утримується сільським товариством Меллілі. Поблизу центру також працює ресторан швидкого харчування.
Природа Природа Меллілі типова для глиняних рівнин регіону Лоймаа, де лише подекуди, головним чином на вододілах, трапляються болота, моренні пагорби з кам'янистими вершинами та місцями — гряди. Найбільше болото — , що простягається територіями Коскі, Сомеро, Їпяйя та Лоймаа. Через західну частину Меллілі проходить гряда, яка тягнеться від до Мелліля і далі до Коскі, уздовж якої розташовані кілька менших боліт і невеликі озера. Найзначніше водоймище — , що бере початок у Мелліля, протікає через колишню впадає у в .
Серед невеликих грядових озер найбільшим є джерельне озеро , виток притоки Тарвасйокі річки , що протікає через . На його березі розташований табірний центр Мустваярві, що належить . Уздовж гряди також проходить історична дорога — об'єкт , визначений .
Історія
На початку Нового часу Мелліля входила до церковної парафії Лоймаа. Чверть парафії Нійнійокі складалася з сіл Мелліля, Песянсуо та Перяля, останнє з яких у XVI столітті поділилося на села Ісонперя та Вяганперя. Наприкінці століття на цій території налічувалося 21 господарство. У 1651—1680 роках Мелліля разом із материнською парафією входила до складу баронства Лоймаа, дарованого Арвіду Віттенбергу.
Мелліля, яку тоді ще називали Перянкулма, стала молитовною парафією Лоймаа у 1825 році. Ще в 1805 році постановило проводити там богослужіння кожної четвертої неділі. Дозвіл на будівництво власної церкви надано в 1815 році, а підготовчі роботи розпочалися 1817-го. Через суперечки будівництво призупинено на кілька років, поки у 1823 році указом імператора не наказано завершити його. Нинішня зведена у 1825 році, а у 1888 році до неї додали вежу.
На момент здобуття незалежности Фінляндією населення громади становило трохи менше ніж 2000 осіб. Упродовж наступних десятиліть кількість населення повільно зростала, особливо завдяки переселенцям із у Карелії, і досягла майже 3000 осіб. Згодом кількість мешканців почала знижуватися.
Культура
Діалект Діалектом Меллілі є варіант Нижньосатакунського діалекту, що входить до групи . Нижньосатакунський діалект розповсюджений у межах історичних парафій Кокемякі та Гуіттінен, із локальними варіаціями.
Кулінарна культура У 1980-х роках до традиційних страв Меллілі віднесено сир йоппіюусто, виготовлений зі знежиреного молока, а також салетті — розоллі, який подавали зі смаженими солоними оселедцямиKolmonen, Jaakko 1988. Kotomaamme ruoka-aitta: Suomen, Karjalan ja Petsamon pitäjäruoat, С. 25. Helsinki: Patakolmonen Ky..
Примітки
Джерела
Mellilän kulttuuriympäristöohjelma 20 червня 2009
Посилання