Астрономія в Канаді розвивається як в університетах, так і в фінансованих федеральним урядом наукових установах. З-поміж астрономічних установ особливо помітні , , Алгонкінська радіообсерваторія, , телескоп Канада–Франція–Гаваї. Низка канадських університетів мають освітні програми з астрономії світового рівня. В кількох канадських містах працюють великі планетарії. Найбільшими в країні астрономічними організаціями є , , , а головним астрономічним журналом — «Journal of the Royal Astronomical Society of Canada».

Історія

Першими європейськими астрономічними спостереженнями на території сучасної Канади були спостереження небесних явищ арктичними дослідниками з 1612 року та спостереження комет і затемнень французькими місіонерами, які велися з 1618 року. У 1632—1694 єзуїтські місіонери у Новій Франції спостерігали понад 10 затемнень, — у ті роки спостереження затемнень та інших астрономічних явищ з відомим моментом настання використовували для визначення довгот на місцевості. 1769 року Вільям Вейлз і Джозеф Даймонд здійснили складну експедицію до району Черчилла в Манітобі для спостереження проходження Венери по диску Сонця.

У 1750—1751 роках створив у Луїсбурзі одну з перших астрономічних обсерваторій у Північній Америці, в якій він проводив астрономічні спостереження та складав небесні карти. Дотепер ця обсерваторія не збереглась. Імовірно, невеличку обсерваторію звів у 1765 році у Новій Шотландії, але від неї теж нічого не лишилось. 1840 року почала роботу Торонтська магнітна обсерваторія, але так ніколи й не отримала призначених їй астрономічних інструментів. 1850 року для потреб морської навігації звели обсерваторію в місті Квебек, але ані ця обсерваторія, ані її наступниця, зведена 1874 року на Полях Авраама, не збереглися. 1851 року збудували обсерваторію на території , і тепер меморіальна дошка на цій будівлі стверджує, що це — перша астрономічну обсерваторія Канади. 1856 року відкрилася громадська обсерваторія в Кінгстоні, 1862 року — обсерваторія для визначення часу в Монреалі. У наступні десятиліття встановлювали невеликі телескопи в різних містах Канади. 1885 року до побудови обсерваторій долучився федеральний уряд через потребу в астрономічних методах для картографування земель в гірських районах поблизу трансконтинентальної залізниці.

У XIX століттпродовжували активно спостерігати затемнення — тепер вже не для визначення довгот, а для вивчення Сонця. Американська експедиція до північної Манітоби для спостереження повного сонячного затемнення 17 липня 1860 року за участю американського астронома, уродженця Нової Шотландії Саймона Ньюкома зазнала невдачі через хмарність у день затемнення. У XX столітті з території Канади було видно 8 повних сонячних затемнень. Втім найвідомішою залишилася канадська експедиція під керівництвом до Австралії у 1922 році, яка виміряла зміщення зір біля Сонця під час затемнення, забезпечивши експериментальну підтримку теорії відносності.

Троє канадців здобули Нобелівські премії з фізики за відкриття, що мають стосунок до астрономії: Віллард Бойл (2009) — за винайдення ПЗЗ-сенсора, Артур Макдональд (2011) — за відкриття нейтринних осциляційThe Nobel Prize in Physics 2015 , а Джеймс Піблс (2019) — за теоретичні відкриття у фізичній космологіїThe Nobel Prize in Physics 2019.

Освіта

Перший в Канаді астрономічний підрозділ утворили 1904 року в Торонтському університеті. Зараз Альбертський університет, Університет Британської Колумбії, Університет Ватерлоо, Університет Вікторії, Гвелфський університет, Університет Західного Онтаріо, Йоркський університет, Університет Квінз, Монреальський університет, , Торонтський університет мають бакалаврські й аспірантські програми з астрономії, а Університет Макгілла, Університет Лаваля, Летбриджський університет, Манітобський університет, Саскачеванський університет та Університет Саймона Фрейзера — лише бакалаврські програми.

1962 року в Едмонтоні відкрився перший великий планетарій Канади — . Тепер планетарії працюють у кількох великих канадських містах.

Наукові установи

Канадська астрономія розвивається як в університетах, так і в федеральних урядових установах. 1905 року в Оттаві стала першою заснованою федеральним урядом обсерваторією була. 1918 року відкрилася у Британській Колумбії, а її телескоп діаметром 188 см став найбільшим на той час телескопом у світі. 1933 року завдяки зусиллям Торонтський університет придбав . Астрономічні обсерваторії також мають Альбертський університет, Університет Вікторії Університет Західного Онтаріо, Йоркський університет, Калгарський університет, Університет Квінз. Університет Лаваля й Монреальський університет спільно користуються обсерваторією на горі Мегантік у Квебеку.

Великі радіообсерваторії працюють у Пентіктоні та в Алгонкіні. 1970 року всі урядові програми астрономічних досліджень передали під управління , а в 1975 році створили підпорядкований дослідницькій раді . 1971 року в Обсерваторії Лас-Кампанас у Чилі Торонтський університет відкрив перший канадський телескоп у Південній півкулі, а 1987 року канадський астроном за його допомогою відкрив спалах наднової SN 1987A у Великій Магеллановій Хмарі. Останнім часом найважливішим оптичним інструментом для канадських астрономів став відкритий у 1979 році телескоп Канада–Франція–Гаваї на горі Мауна-Кеа на Гаваях.

Організації 1868 року з ініціативи Ендрю Елвінса під егідою виникло перше канадське астрономічне товариство — Астрономічний клуб Торонто, 1890 року перетворений на Астрономічне й фізичне товариство Торонто, а 1903 року — на . Тепер до нього входять близько 3000 професійних астрономів і любителів, а його конференції проходять щорічно в різних регіонах Канади. У великих містах по всій Канаді товариство має 20 осередків, які проводять лекції з астрономії, а подекуди й мають власні спостережні майданчики.

було утворене 1970 року. Воно поєднує близько 600 професійних астрономів і також проводить щорічні збори.

об'єднує понад 10 франкомовних астрономічних клубів Квебеку та два франкомовні осередки Королівського астрономічного товариства Канади, налічуючи близько 1000 членів.

Журнали Уже в 1850-х роках астрономічні статті виходили в «Canadian Journal», видававаному . Від 1891 року виходив щорічний журнал «Transactions of the Astronomical and Physical Society of Toronto», а 1907 року його замінив «Journal of the Royal Astronomical Society of Canada». Журнал виходить 6 разів на рік і розрахований як на професіоналів, так і на аматорів. також щороку публікує «Довідник спостерігача» (), в якому зібрані актуальні астрономічні дані та очікувані небесні події. Королівське астрономічне товариство Канади та його окремі осередки, , та інші астрономічні клуби регулярно випускають власні інформаційні бюлетеніIan Halliday, Astronomy (December 19, 2006), The Canadian Encyclopedia.

Примітки

Література

Посилання Ian Halliday, Astronomy (December 19, 2006), The Canadian Encyclopedia