Альбатрос D.II () — німецький винищувач, який використовувався в Першій світовій війні. Після успішної бойової кар’єри на початку Jagdstaffeln його поступово замінив Albatros D.III.
Конструкція та доопрацювання Конструктори Телен, Шуберт і Гнедіг створили Albatros D.II у відповідь на скарги пілотів щодо поганого огляду вгору в Albatros D.I. Рішення полягало в тому, щоб перемістити верхнє крило на 36 см (14 дюймів) ближче до фюзеляжу та трохи відхилити його вперед. Перебудова стійок кабану також покращила огляд вперед. D.II зберіг той самий фюзеляж, двигун і озброєння, що й D.I.Gray and Thetford, P.41 Базова продуктивність не змінилася. Idflieg (Inspektion der Fliegertruppen — Інспекція літаючих військ) замовила першу партію зі 100 літаків D.II у серпні 1916 року.
У листопаді 1916 року Idflieg заборонив «вушні» радіатори Windhoff в експлуатаційних літаках, тому що вони були на нижчому рівні, ніж картер двигуна, який вони охолоджували, і постріл в будь-який радіатор міг призвести до виснаження системи охолодження. Пізніше виробництво D.II перейшло на використання радіатора Teves und Braun у формі аеродинамічного профілю в центральній частині верхнього крила. Це також виявилося проблематичним, оскільки протікаючий або пошкоджений у битві радіатор міг обпекти обличчя пілота. На більш пізніх винищувачах Albatros (пізні моделі D.III і D.V) радіатор був переміщений праворуч від центральної секції, щоб полегшити цю проблему.
Oeffag (Oesterreichische Flugzeugfabrik AG) також побудував D.II за ліцензією, як Albatros D.II (Oef) / Oeffag Va.53 / Oeffag серії 53, для Luftfahrtruppen. 16 австро-угорських машин використовували двигун Austro-Daimler потужністю 138 кВт (185 к.с.) і були оснащені радіатором, встановленим на крилі Teves und Braun.
Бойове застосування D.II були частиною раннього обладнання Jagdstaffel (Jasta) 2, першої спеціалізованої ескадрильї винищувачів у німецькій авіації. Серед відомих пілотів були гауптман Освальд Белке (перший командир Jasta 2) і Манфред фон Ріхтгофен. Завдяки високій швидкості та важкому озброєнню D.II повернув перевагу в повітрі у винищувачів союзників, таких як Airco DH.2 і Nieuport 17.
Albatros побудував 200 літаків D.II. LVG (Luft-Verkehrs-Gesellschaft) виготовила ще 75 за ліцензією. Максимальна кількість обслуговування припала на січень 1917 року, коли в експлуатації було 214 машин.
D.II працював протягом тривалого періоду 1917 року. Станом на 30 червня 1917 року 72 літаки були на фронті, і навіть у листопаді 11 D.II та 9 D.I все ще були на озброєнні, поряд із значно більшою кількістю D.III та D.V.Gray and Thetford, P.43
Манфред фон Ріхтгофен пілотував на Albatros D.II 23 листопада 1916 року, коли він брав участь у тривалому повітряному бою з Ланоє Хокер, VC з RFC. Винищувач Хокера DH.2 із двигуном-штовхачем мав кращий радіус розвороту, але Albatros D.II мав здвоєні гармати, був швидшим і міг краще підтримувати висоту в повороті. Випустивши близько 900 пострілів, фон Ріхтгофен вистрелив Хокеру в голову і вбив його за 11-ту перемогу.Franks, Bailey & Guest, Above The Trenches, Grub Street, (1993) pages 242–255 Машина Хокера вийшла з ладу, і фон Ріхтгофен зажадав пістолет Хокера Льюїса для своєї зростаючої колекції трофеїв.
Оператори Австро-Угорщина
Австро-Угорські імператорські та королівські авіаційні війська
Німецька імперія
Luftstreitkräfte
Польські ВПС експлуатували цей тип після війни.
ВПС Османської імперії
Тактико-технічні характеристики
Див. також
Albatros D.I Albatros D.III Albatros D.IV Albatros D.V
Література
Grosz, Peter M. "The Agile & Aggressive Albatros". Air Enthusiast Quarterly, No. 1, n.d., pp. 36–51.
Примітки