Ва́льтер Франц (; 27 лютого 1896, Коніц — 1 серпня 1967, Карлсруе) — німецький офіцер, генерал-лейтенант люфтваффе.
Біографія 3 серпня 1914 року вступив добровольцем в 129-й піхотний полк. З жовтня по 27 грудня 1914 року пройшов курс офіцера-аспіранта, після чого продовжив службу в 129-му піхотному полку. З 22 березня 1915 року — командир взводу, з 29 листопада 1916 року — батальйонний ад'ютант, з 6 січня 1917 року — знову командир взводу 21-го піхотного полку. З 22 травня по 29 червня 1917 року пройшов курс командира роти при 105-й піхотній дивізії, після чого виконував обов'язки командира роти свого полку. З 8 липня 1917 року — знову командир взводу свого полку, одночасно 10-25 жовтня 1917 року пройшов курс мінометника при 105-й піхотній дивізії. З 27 листопада 1917 року — командир роти свого полку.
16 квітня 1919 року відряджений в офіцерське училище Потсдама. З 6 вересня 1919 року — командир роти, з 22 жовтня 1919 року — полковий ад'ютант 21-го добровольчого піхотного полку. З 1 листопада 1919 року — офіцер роти 20-го, з 1 жовтня 1920 року — роти 1-го батальйону зв'язку. З 1 квітня 1924 року — командир управління фортечного радіо при командувачі фортецею Кенігсберг. З 1 січня 1929 року — командир роти 6-го батальйону зв'язку. З 1 жовтня 1932 року — офіцер зв'язку в штабі 1-ї кавалерійської дивізії. 1 квітня 1924 року перейшов в люфтваффе і був призначений адміністратором з питань комунікацій при командуванні 2-ї повітряної області (Берлін). З 1 листопада 1935 року — командир запасного авіаційного батальйону зв'язку II/12, з 1 січня 1938 року — курсу авіаційного училища зв'язку в Галле. З 26 червня 1939 року — командир 88-го авіаційного батальйону зв'язку і керівник частин зв'язку легіону «Кондор».
З 1 серпня 1939 року — інспектор авіаційного спорядження зв'язку в Імперському міністерстві авіації. З 6 жовтня 1939 року — керівник частин зв'язку 6-ї повітряної області (Мюнстер), з 1 червня 1940 року — повітряної області «Бельгія-Північна Франція». З 1 жовтня 1942 року — вищий керівник частин зв'язку командування люфтваффе «Центр». З 1 квітня 1943 року — керівник частин зв'язку 1-го повітряного корпусу, з 1 червня 1943 року — частин зв'язку особливого призначення при командувачі вермахтом на Південному Сході. З 29 червня 1943 року — вищий керівник частин зв'язку командування люфтваффе «Південний Схід». 17 серпня 1943 року переданий в розпорядження начальника комунікацій люфтваффе (з 1 квітня 1944 року — головний керівник частин зв'язку люфтваффе), керував переведенням службовців частин зв'язку в авіапольові дивізії. З 1 серпня 1944 року — інспектор радіозв'язку при головному керівнику частин зв'язку люфтваффе, одночасно представник керівника при головнокомандувачі люфтваффе. 2 травня 1945 року взятий в полон американськими військами. 27 червня 1947 року звільнений.
Звання Фанен-юнкер-єфрейтор (15 вересня 1914) Фанен-юкнер-унтерофіцер (6 грудня 1914) Фенріх (22 березня 1915) Заступник офіцери (7 серпня 1915) Лейтенант (3 жовтня 1915) Оберлейтенант (1 листопада 1923) Гауптман (1 вересня 1928) Майор (1 жовтня 1934) Оберстлейтенант (1 квітня 1937) Оберст (20 квітня 1939) Генерал-майор (1 червня 1941) Генерал-лейтенант (1 червня 1943)
Нагороди Залізний хрест 2-го класу (23 вересня 1915) 1-го класу (19 жовтня 1916) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (серпень 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934) Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Третє болгарське царство) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно. Орден Корони Італії, командорський хрест Іспанський хрест в бронзі з мечами (6 червня 1939) Воєнний хрест (Іспанія), великий хрест Медаль «За Іспанську кампанію» (Іспанія) Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Посилання Біографічні дані. Нагороди.