Олена Георгіївна За́йченко (Нешпуркова) ( 24 червня 1978, Київ) — українська художниця декоративно-ужиткового мистецтва; член Київської організації Національної спілки художників України (секція декоративно-прикладного мистецтваСекція декоративно-прикладного мистецтва / Київська організація Національної спілки художників України.) з 2008 року. Із 2024 року в результаті шлюбу із громадянином чеської республіки взяла прізвище Нешпуркова. Прізвище Зайченко залишене в якості художнього псевдоніму (оскільки навколо нього вже сформувався своєрідний арт-бренд). Деякий час у своєму попередньому носила подвійне прізвище Зайченко-Свечнікова, але у 2012 році повернула дошлюбне прізвище.
Життєпис Народилася 24 червня 1978 року в місті Києві (нині Україна). Дочка художників Георгія та Таїсії Зайченків. 2003 року закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, де навчалася у Віктора Джулая, Михайла Криволапова, Володимира Могилевського.
З 1997 по 2000 рік викладала образотворче мистецтво в дитячій студії у клубі заводу «Укркабель»; з 2004 по 2008 рік працювала мистецтвознавцем у київській галереї «А-Хаус».
Творчість Авторка розписів, виконаних у її власній текстильній техніці. Серед робіт:
розписи на шовку «Березневий кіт» (1999); «Риба-свиня» (1999); «Багата риба» (1999); «Дощовий птах» (1999); «Жаба-годувальниця» (2000); «Почвара» (2000); «Зимородок» (2001); «Прадавня богиня» (2002); «Нотр-Дам» (2002); «Механічна іграшка» (2002); «Мандрагора» (2002); «Пастка для місяця» (2002); «Падіння» (2002); «Зорепад» (2002); «Кельтська арфа» (2002); «Різдвяний птах» (2003); «Звіздар» (2008); «Цар Давид» (2008); «Ангел прощення» (2008); «Бабусин янгол» (2010); гобелени «Весна» (2009); «Мелодія сфер» (2010). </div> Бере участь у художніх виставках з 1998 року. Персональні виставки проводилися у Києві у 1998, 1999, 2001—2002, 2005 роках.
Примітки
Література