Швейцарська Челлендж-ліга () — друга за рангом футбольна ліга Швейцарії. Чемпіон здобуває путівку до Суперліги, друга команда грає перехідні матчі, а найгірша команда вилітає до однієї з Першої ліги Промоушен. У лізі беруть участь футбольні клуби не тільки зі Швейцарії, але і з Ліхтенштейну, оскільки там немає власної футбольної ліги.

Історія У 1897 році женевська газета La Suisse Sportive організувала перший неофіційний чемпіонат Швейцарії, де Кубок Рюїнар був присуджений клубу «Грассгоппер».

Вперше Серія B була зіграна у 1898 році.Swiss Serie B. RSSSF. У фінальній частині першого чемпіонату Серії B відбулось суперництво між «Кантональ Лозанна», «Берн» та «Санкт-Галлен». «Кантональна Лозанна» спочатку перемогла столичний клуб з рахунком 2:0, а потім «Санкт-Галлен» з рахунком 3:2 та виграла чемпіонат. У сезоні 1900-01 переможець Серії B «Фортуна Базель» став першою командою, яка вийшла до Серії А. Серія B проводилася під цією назвою до 1922 року.

У 1922 році лігу було перейменовано на Серія Промоушен та розділено на три регіони: Східний, Західний та Центральний. Також кожен регіон додатково поділявся на дві групи. Переможці відповідних регіональних груп грали у фінальній грі, а три регіональні чемпіони кваліфікувалися до фінального раунду і пройшли до Серії A. У наступних сезонах регіональні чемпіони Серії B грали у плей-оф за вибування/підвищення проти команд, які посіли останнє місце в регіональних лігах Серії А. Цей формат зберігався до сезону 1929–30.

Починаючи з 1930 року, два вищих швейцарських регіони були перейменовані відповідно на Першу та Другу ліги, а в наступному сезоні після Другої ліги стали Першою лігою (оскільки попередня Перша ліга стала відома як Національна ліга). Ці зміни назв стали поштовхом до створення вищезгаданої Національної ліги, яка більше не буде розділена на регіональні групи. Ця реорганізація була остаточно здійснена в сезоні 1933–34, проте Перша ліга зберегла регіональні групи. Ліга була розділена на західну та східну групу, за винятком сезону 1939/40, коли через Другу світову війну було створено п'ять регіональних груп.

Починаючи з сезону 1944–45 років, була створена Національна ліга B (NLB). Чотирнадцять команд, сім найкращих команд обох груп у сезоні 1943–44 років, за винятком чемпіонів «Беллінцона», а також «Люцерн», що вилетів, брали участь у першому сезоні. Спочатку дві найкращі команди ліги підвищувалися, а дві нижчі – вилітали. У сезоні 1976–77 років кількість команд була збільшена до шістнадцяти. Після того, як кількість команд була скасована в 1979 році, кількість команд знову збільшилася в 1981 році.

У сезоні 1986–87 років проводилися плей-оф між чотирма найкращими командами Національної ліги B (NLB) та чотирма найгіршими командами Національної ліги A (NLA), при цьому лише дві з них виходили у вищий дивізіон, оскільки NLA скоротила кількість команд до дванадцяти на наступний сезон. Водночас NLB була збільшена до 24 команд, знову розділених на дві регіональні групи. Крім того, сезони також були розділені на два етапи: кваліфікаційний етап та етап із двома групами, які боролись за підвищення у класі та виліт до нижчого дивізіону. Під час етапу підвищення/вильоту до чотирьох найгірших команд NLA приєднувалися шість найкращих команд обох груп. Ці шістнадцять команд знову були розділені на дві групи, і дві найкращі команди обох груп отримували підвищення до NLA. Для вильоту шість найгірших команд кожної групи були розділені на дві підгрупи, де дві команди із найгіршими результатами у кожній групі вилітали до Першої ліги.

Кількість команд у Національній лізі B (NLB) була скорочена до 20 у 1993 році та до 16 у 1994 році. Починаючи з сезону 1995–96 років, Національна ліга B знову об'єдналася у одну групу та скоротилася до дванадцяти команд. Плей-оф за підвищення/виліт та виліт також більше не було розділено на дві групи. Обидва плей-оф гралися в групі за круговою системою з вісьмома командами, причому чотири найкращі команди виходили/залишалися в NLA та NLB відповідно. Чотири найгірші команди вилітали/залишалися в NLB або Першій лізі відповідно.

На початку XX століття було запропоновано подальші зміни формату вищих ліг швейцарського клубного футболу. Починаючи з сезону 2003-04, лігу було перейменовано на Челендж-лігу. На відміну від Суперліги, Челендж-ліга спочатку не мала титульного спонсора, аж до сезону 2008-09 , коли вона була названа Dosenbach Challenge League. Ліга знову залишилася без титульного спонсора протягом наступних чотирьох сезонів. Між 2013 і 2021 роками вона називалася brack.ch Challenge League, а з сезону 2021-22 років — dieci Challenge League .

Кількість учасників коливалася з моменту перейменування ліги. Спочатку в Лізі виклику було 17 учасників, але в наступному сезоні їх було збільшено до 18. Щоб зробити лігу привабливішою для глядачів, її знову скоротили до 16 учасників у 2008 році, а потім ще до десяти у 2012 році. Це останнє скорочення відбулося в результаті створення Ліги промоушен. Аналогічно, кількість команд, які вилітали та підвищувалися до та з колишньої Першої ліги (пізніше Ліги промоушен), також коливалася. З новою Лігою промоушенце був простий формат підвищення/виліту між Лігою виклику та Лігою підвищення: один вгору, один вниз.

Підвищення до Суперліги також було реструктуризовано разом зі зміною назви. Старий плей-оф на підвищення/виліт було скасовано та замінено на простіший формат «один піднімається – один опускається». Між 2003 і 2012 роками команда, яка посідала друге місце в Челендж-лізі, також грала двоматчевий плей-оф на підвищення/виліт проти передостанньої команди Суперліги. Цей плей-оф було скасовано у 2012 році, а пізніше знову запроваджено в сезоні 2018–19.

Чемпіони (з сезону 1960-61) Сезон Переможець 1960–61Лугано 1961–62К'яссо 1962–63Шаффгаузен 1963–64Лугано 1964–65Уранія Женева Спорт 1965–66Вінтертур 1966–67Люцерн 1967–68Вінтертур 1968–69Веттінген 1969–70Сьйон 1970–71Санкт-Галлен 1971–72К'яссо 1972–73Ксамакс 1973–74Люцерн 1974–75Біль-Б'єнн 1975–76Беллінцона 1976–77Етуаль (Каруж) 1977–78Нордштерн (Базель) 1978–79Ла Шо-де-Фон 1979–80Беллінцона 1980–81Веве 1981–82Вінтертур 1982–83Ла Шо-де-Фон 1983–84Цуг 1984–85Гренхен 1985–86Локарно 1986–87Гренхен 1987–88Етуаль (Каруж) (Захід)Лугано (Схід) 1988–89Івердон Спорт (Захід)Базель (Схід) 1989–90Фрібур (Захід)Баден (Схід) 1990–91Івердон Спорт (Захід)Локарно (Південь та Схід)1991–92Базель (Захід)Шаффгаузен (Південь та Схід)1992–93Івердон Спорт (Захід)Люцерн (Схід)1993–94Етуаль (Каруж) (Захід)Шаффгаузен (Схід)1994–95Івердон Спорт (Захід)Крієнс (Схід)1995–96Крієнс1996–97Етуаль (Каруж)1997–98Янг Бойз1998–99Віль1999–2000Беллінцона2000–01Янг Бойз2001–02Віль2002–03Вадуц2003–04Шаффгаузен2004–05Івердон Спорт2005–06Люцерн2006–07Ксамакс2007–08Вадуц2008–09Санкт-Галлен2009–10Тун2010–11Лозанна2011–12Санкт-Галлен2012–13Аарау2013–14Вадуц2014–15Лугано2015–16Лозанна2016–17Цюрих2017–18Ксамакс2018–19Серветт2019–20Лозанна2020–21Грассгоппер2021–22Вінтертур2022–23Івердон Спорт2023–24Сьйон2024–25Тун

Примітки

Посилання Челлендж-ліга на soccerway