День визволення Італії (, також Річниця визволення Італії або 25 квітня) — національне свято Італійської Республіки, яке відзначається щороку 25 квітня на честь визволення Італії від нацистської окупації та фашистського режиму — кульмінації італійського Руху Опору проти нацистсько-фашистських сил.

Це один із ключових днів в історії Італії, який символізує боротьбу партизанів та регулярної армії, що почалася 8 вересня 1943 року — дня, коли було оголошено Касібільське перемир'я з союзниками.

Історія

25 квітня 1945 року Національний комітет визволення Північної Італії (, CLNAI), штаб якого був у Мілані, під керівництвом Альфредо Піццоні, Луїджі Лонґо, Еміліо Серені, Сандро Пертіні та Лео Валіані, оголосив загальне повстання на всіх ще окупованих територіях. Партизанам, що входили до Добровольчого корпусу свободи, було наказано атакувати нацистські та фашистські гарнізони на півночі Італії й змусити їх капітулювати до прибуття союзників.

Того ж дня CLNAI видав низку декретів: про передачу повноважень CLNAI як представнику законного італійського уряду від імені народу, а також про правосуддя, де у статті 5 йшлося про смертну кару всім фашистським вождям. Беніто Муссоліні не був згаданий прямо, але він утік з Мілана того ж дня й був схоплений і розстріляний 28 квітня.

«Здатися або загинути!» — таким був заклик партизанів до нацистсько-фашистських сил.

До 1 травня вся Північна Італія була визволена: Болонья — 21 квітня, Генуя — 23 квітня, Венеція — 28 квітня. Цей процес поклав край нацистській окупації, двадцятирічній фашистській диктатурі та п'ятирічній війні. Дата 25 квітня стала символом завершення збройного етапу Резистансу та початку політичного самовизначення, що привело до референдуму 2 червня 1946 року й народження Республіки Італія.

Фактичне завершення бойових дій на території Італії відбулося 2 травня 1945 року після підписання капітуляції в Казерті 29 квітня.

Установлення свята

22 квітня 1946 року, за ініціативи прем'єр-міністра Альчіде де Гаспері, принц і регент Умберто II підписав декрет, що оголошував 25 квітня національним святом:

Свято тимчасово відзначалося також у 1947 і 1948 роках. Лише з 1949 року 25 квітня стало постійним святковим днем нарівні з 2 червня — Днем Республіки.

Святкування

Серед урочистих подій — покладання Президентом Італії лаврового вінка до Могили Невідомого солдата у пам'ять про загиблих і зниклих безвісти.

У цей день на всіх державних установах вивішуються італійський прапор та європейський прапор. По всій країні, особливо в містах, що були нагороджені за відвагу у визвольній війні, проходять мітинги та пам'ятні заходи.

У 1955 році прем'єр-міністр Маріо Шельба виступив із промовою:

У квітні того ж року Італійський соціальний рух (MSI) виступив із закликом скасувати свято через газету «Il Secolo d'Italia» (ініціатор — Франц Туркі), а також провів альтернативну церемонію на згадку про загиблих Республіки Сало, що призвело до сутичок із молоддю з лівих партій.

У 1960 році під час дебатів про уряд Фернандо Тамброні, який спирався на MSI, сенатори від цієї партії залишили залу перед початком святкувань, що викликало іронічні зауваження на їхню адресу.

У 1973 році Сандро Пертіні виголосив промову на площі Дуомо в Мілані, засуджуючи неофашистське насильство:

Інші ініціативи «Виставка про перше та друге Відродження» (Mostra del primo e del secondo Risorgimento), Мілан, Аренгаріо, 21 квітня 1946Celebrazione del 25 aprile // Corriere della Sera, 21 aprile 1946, p. 2.. A. Garosci (ред.), Il secondo Risorgimento (1955) — офіційна публікація Міністерства освіти Італії до 10-річчя визволення.

У культурі

Музика 25 aprile 1945 — пісня Мільви (1975) 25 aprile — Вінічо Капоссела (1991) Quel giorno di aprile — Франческо Гуччіні (2012) I campi in aprile — Лучано Ліґабуе (2015) Non maledire questo nostro tempo — гурт I Gufi (1967)

Література Canto degli ultimi partigiani — Франко Фортіні (1946) La madre del partigiano — Джанні Родарі (1954) Per i morti della Resistenza — Джузеппе Унгаретті (1968)

Примітки

Джерела G. De Luna, «Revisionismo e Resistenza», // A. Del Boca (a cura di), La storia negata. Il revisionismo e il suo uso politico, Vicenza, Neri Pozza, 2009, pp. 293—328. ISBN SBN IEI0362079. F. Focardi, «Rielaborare il passato. Usi pubblici della storia e della memoria in Italia dopo la prima Repubblica» // Riparare Risarcire Ricordare. Un dialogo tra storici e giuristi, Napoli, Editoriale Scientifica, 2012, pp. 241—271. Verso il governo del popolo. Atti e documenti del CLNAI 1943—1946, Milano, Feltrinelli, 1977.

Посилання La Liberazione // Resistenza italiana. 25 aprile: il giorno della Liberazione // Rai Cultura.