Леонід Степанович Бєляєвський ( 22 травня 1937, м. Дудінка, Красноярський край, РРФСР, СРСР) — український та радянський науковець в галузі навігації, теорії керування рухом та орієнтації. Доктор технічних наук (1987), професор (1989), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії імені М. Є. Жуковського, заслужений діяч науки і техніки України, академік Транспортної академії України, Міжнародної академії навігації та управління рухом. Дійсний член Транспортної академії України.

Життєпис Народився 22 травня 1937 року в місті Дудинка, Красноярського краю, РРФСР.

У 1960 році закінчив електрорадіотехнічний факультет Київського інституту інженерного цивільного повітряного флоту. У 1960—1963 роках працював працював старшим інженером авіатехнічної бази аеропорту міста Іркутська. У 1963—1967 роках — начальник відділу науково-дослідного інституту аерокосмічного профілю у місті Києві. З 1967 року — аспірант, старший викладач та доцент Київського інституту інженерів цивільної авіації. У 1970 році захистив кандидатську, а 1985 року докторську дисертації зі спеціальності «навігація і управління повітряним рухом» та був обраний завідувачем кафедрою авіаційних радіоелектронних систем.

З 1989 по 1999 роки декан факультету авіаційного радіоелектронного обладнання Київського інституту інженерного цивільного повітряного флоту. З 2000 року професор кафедри інформаційних систем і технологій Національного транспортного університет. Керівник відділення «Кібернетичні проблеми авіакосмічних і транспортних систем» та член президіуму Транспортної академії України. Леонід Бєляєвський автор багатьох фундаментальних та прикладних досліджень і розробок у галузі теорії і техніки навігації і управління рухомими об'єктами, транспортними засобами з використанням радіоелектронних систем космічного і наземного базування. Результати цих розробок отримали широке впровадження в авіації і космонавтиці.

Він очолював розробку комплексної державної програми розвитку і вдосконалення системи аеронавігаційного забезпечення польотів авіації в Україні. Був науковим керівником розробок по створенню бортових систем навігації та посадки нового покоління, які відповідають сертифікаційним вимогам Міжнародної організації цивільної авіації і встановлюються на вітчизняних літаках, брав участь у розробці теоретичних основ і принципів оптимального оцінювання діагностичних параметрів радіонавігаційних систем, зробив внесок у розробку та створення вітчизняних інформаційно-навігаційних засобів автоматизованих супутникових систем моніторингу і диспетчерського управління наземним транспортом.

Він двічі удостоєний Державних премій України в галузі науки і техніки (1996, 2005), премії імені М. Є. Жуковського (РФ, 1997). срібної медалі Виставки досягнень народного господарства СРСР (1983) та ін. Йому присвоєне почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Він удостоєний почесних відзнак «Відмінник народної освіти», «Почесний працівник транспорту України», «Изобретатель СССР» та інших.

Леонід Бєляєвський засновник і керівник відомої наукової школи з проблем навігації і управління рухомими об'єктами, яка забезпечила підготовку значної групи науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації; під його керівництвом підготовлено 22 кандидати та доктори наук. Упродовж багатьох років брав участь у роботі ВАК України та ВАК СРСР.

Основні праці Леонід Бєляєвський автор понад 400 науково-педагогічних праць, винаходів та патентів, у т.ч понад 50 монографій, підручників та навчальних посібників, серед них: Точность радиоэлектронных измерительных систем (К.: Техніка, 1981); Основы радионавигации (Москва: Транспорт, 1982; 1992; співавтор); Обработка и отображение радионавигационной информации (Москва: Радио и связь, 1990); Радиоконтроль траектории движения летательных аппаратов (Москва: «Воздушный транспорт, 1995); Теоретичні основи радіонавігації та радіонавігаційних систем (К., 1997); Глобальні супутникові системи навігації та обслуговування повітряного руху: Навчальний посібник (Кр., 2001); Глобальні супутникові системи навігації та зв'язку на транспорті (НТУ, 2009).

Нагороди Державна премія України в галузі науки і техніки (1996, 2005). Премія імені М. Є. Жуковського (1997). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Значок «Відмінник народної освіти УРСР». Заслужений працівник транспорту України. Нагрудний знак «Винахідник СРСР».

Примітки

Джерела

Посилання