Едіт Ірене Седерґран (, 4 квітня 1892, Санкт-Петербург, Російська імперія ― 24 червня 1923, Ківеннапа (нині Рощино Ленінградської області, Росія), Виборзька губернія, Фінляндія) ― фінська поетеса. Найвідоміша за кордоном фінська поетеса, чиї твори перекладені понад 40 мовами, а також одна з перших представників модернізму у фінській літературі.
Біографія Батько Едіт Седерґран, Маттс Седерґран, походив зі шведськомовного міста Нерпес, а мати, Гелена (до шлюбу Гольмроос) була шведськомовною фінкою, народженою в Санкт-Петербурзі; бабуся Едіт була родом з НаувоRahikainen 2014, s. 38, 39. Родина переїхала до Райволи на Карельському перешийку, де батько Маттс працював на лісопилці. Едіт навчалася у петербурзькій німецькій школі Петрішуле, де вона почала писати вірші німецькою, надихаючись Гайнріхом Гайне та Йоганном Вольфґанґом фон Ґете. Вона познайомилась із французьким символізмом, російським футуризмом та німецьким експресіонізмом.
Батько Едіт помер від туберкульозу у 1907 році, а сама дівчина захворіла на цю ж хворобу наступного року. Вона лікувалася спершу у туберкульозному санаторії Нуммела в Нурміярві, а згодом у Давосі в Швейцарії. З 1914 року Едіт відмовилася від санаторного лікування і за підтримки та допомоги матері повністю присвятила себе поетичній творчості.
Седерґран створила всі свої твори за досить короткий час. Її перша збірка Dikter (з ) вийшла у 1916 році. Це була перша у Фінляндії збірка, що складалася лише з верлібрів, а її образний стиль сильно відрізнявся від традиційної поезії. Вірші Седерґран вважалися невідповідними та складними для розуміння, ця збірка отримала багато уваги, але відгуки були змішані та навіть критичні відгукиRahikainen 2014, s. 108–110..
«Музою» та близькою подругою Седерґран протягом довгого часу була письменниця Гаґар Ульсон, яка у 1922 році залучила її до діяльності модерністського журналу UltraRahikainen 2014, s. 199–200.. Другим фінсько-шведським поетом, який підтримував Едіт, був Ельмер Діктоніус: вона одного разу зустріла його, коли Гаґар Ульсон відправила його до Райволи у березні 1922 року, за деякий час до смерті Седерґран. Ця зустріч надала тоді тяжко хворій Едіт сил: Діктоніус співав їй власних пісень і вони деякий час активно листувались, коли стосунки між Седерґран та Ульсон послабшалиRahikainen 2014, s. 191–200..
Восени 1922 року Седерґран почувалася слабкою і проводила багато часу у ліжку. Ульсон намагалася переконати Седерґран лягти в лікарню, але та дотримувалася свого рішення з 1914 року до останнього не звертатися до лікарень. Її останніми віршами стали Landet som icke är (з ) та Ankomst till Hades (з ). Останнього листа до Діктоніуса Едіт надіслала перед своєю смертю наприкінці червня 1923 рокуRahikainen (väitöskirja, 2014) s. 56. .
Спадщина
Едіт Седерґран була першопрохідницею модернізму на кшталт Т.С. Еліота та Езри Паунда в англомовному світі. Під впливом поетеси фінсько-шведська поезія у 1920-х рр. постала в авангарді нордичної літератури, у той час як у фінськомовній поезії модернізм набув популярності лише у 1950-х рр.
У 1955 році Гаґар Ульссон опублікувала збірку листів Едіт під назвою «Ediths brev» (з ), а у 1949 біографію Седерґран видав Ґуннар Тідестрем. Твори поетеси були перекладені зокрема данською (1953), французькою (1954), норвезькою (1957), угорською (1967), англійською (1969), німецькою (1977), російською (1980) та іспанською (1993) мовамиVirgen moderna. Poesía completa. Traducción de Renato Sandoval Bacigalupo e Irma Síltanen. Lima: Editorial Nido de Cuervos, 1993. .
Могильний памʼятник Едіт Седеґран, створений фінським скульптором Вяйне Аалтоненом, був зруйнований у 1939 році. Новий памʼятник, за авторством Вяйне і Матті Аалтоненів, був відкритий у Рощино у 1960 році. У 1992 році у Фінляндії на честь Седерґран було випущено поштову марку. Окрім цього у Рощино знаходиться й памʼятник кішці поетеси на імʼя Тотті, автором якого є скульпторка Ніна ТерноRaivola / Totti kissan muistomerkki. Willinmiehen jäljillä 28.8.2017..
Літературний стиль Поезія Едіт Седерґран не має рим та містить багато описів та зображеньLaitinen 1997, s. 350.. Вона значно відрізнялась від типового стилю того часу. Седерґран була першою фінською поетесою, у віршах якої спостерігаються ознаки модерністської поезії, як, наприклад, відкрита структура, індивідуальний ритм та вільний вибір темLaitinen 1997, s. 353..
Фотографії, зроблені Едіт Седерґран
Твори
«Вірші», книжка на сайті digi.kansalliskirjasto.fi «Вереснева ліра», книжка на сайті digi.kansalliskirjasto.fi (афоризми), «Строкаті спостереження», книжка на сайті digi.kansalliskirjasto.fi «Трояндовий вівтар», книжка на сайті digi.kansalliskirjasto.fi «Тінь майбутнього», книжка на сайті digi.kansalliskirjasto.fi Tankar om naturen (афоризми у журналі Ultra за 1920 рік, «Думки про природу») (посмертно, ред. Ельмер Діктоніус, «Земля, якої немає»)
Листи
Ediths brev. Brev från Edith Södergran till Hagar Olsson. Med kommentar av Hagar Olsson. Helsingfors: Schildt, 1955. ( «Листи Едіт Седерґран»)
Примітки
Джерела
Література
Посилання
Edith Södergran. Класична бібліотека Національної бібліотеки Фінляндії. Електронні книжки Едіт Седерґран на сайті Projekti Lönnrot. Архів Едіт Седерґран на сторінці Finna. Edith Södergran-sällskapet. Södergranin teoksia digitaalisessa muodossa. Projekti Runeberg. Tiainen, Leo: Hauta ja puutarha: Edith Södergranin runoilijamaja Raivolassa. Helsingin Sanomat 9.9.1938, s. 4. (Цифровий архів Національної бібліотеки Фінляндії.)