Перехід Гасдрубала Барки через Альпи — військова кампанія, здійснена карфагенським полководцем Гасдрубалом у 207 році до Р. Х. під час Другої Пунічної війни. Метою походу було з’єднання з військами його брата Ганнібала, який з 218 року до Р. Х. вів боротьбу проти Риму в Італії. Цей похід повторював відомий перехід Ганнібала через Альпи 11 роками раніше, але завершився трагічно для карфагенян. Політична та військова ситуація в Іберії Іспанія – другорядний театр військових дій, але дуже таки важливий, бо він відтягував на себе значні сили як Риму, так і Карфаген, і суттєво вплинув на загальний підсумок конфлікту. Бойові дії в Іспанії тривали 12 років, і з самого початку їхній перебіг складався на користь римлян. 217-го року до Р. Х. відбувається морська битва поблизу гирла річки Ебро, і римський флот розбиває карфагенян. З карфагенського боку військами в Іспанії командував Гасдрубал Барка, це молодший брат Ганнібала. Полібій писав: Полібій. Книга 11, розділ 3 Сілій Італік яскраво змальовує постать Гасдрубала, як той урочисто святкує давнє свято заснування Карфагена, бажаючи здобути прихильність богів перед важливими подіями: Сілій Італік. Пуніка с. 356 Військовий потенціал Тіт Лівій описує так: Тіт Лівій. Історія від заснування міста. Розділ 33 Римлян, натомість, очолювали начальники з патриціанського роду Сципіонів. Це Публій Корнелій Сципіон Старший, консул 218-го року, який був розбитий Ганнібалом на Тицині і Требії, і його брат Гней Корнелій Сципіон Кальв. І ось ці два брати Сципіони здобувають низку перемог над Гасдрубалом. Зокрема, в 213-му відбувають у карфагенян Сагунт. Відтоді, фактично, римляни контролюють все східне узбережжя Піренейського півострова. Цікавою особливістю цього театру воєнних дій було те, що обидві сторони активно використовували найманців із місцевих племен. Відповідно, представники цих племен воювали один проти одного, то за карфагенян, то за римлян.Hoyos, D. 2010. The Carthaginians. New York: Routledge
Вочевидь, слід сказати, що це неминуче явище, по-перше, в умовах географічної віддаленості Іспанії, як від Риму, так і від Карфагену. Складнощі з комунікаціями і обмеженість власних ресурсів. Ні Рим, ні Карфаген не могли регулярно надсилати великі армії в Іспанію, бо все вирішувалося все-таки на території Італії в той час. Все ж таки, римляни досягли того, що вони скували карфагенські сили в Іспанії, не давши змогу звідти надсилати постійно резерви Ганнібалові в Італію.
211 рік до Р. Х. – битва на річці Верхній Бетіс. Нині ця річка називається Гвадалківір, на півдні Іспанії. У цій битві Гасдрубал, отримавши підкріплення з Карфагену, здобуває перемогу. Це одна з небагатьох перемог карфагенян в Іспанії, причому в битві гинуть обидва брати Сципіони. Сілій Італік. Пуніка с. 255
Однак успіх карфагенян в Іспанії виявився недовгим: римляни, скориставшись своїм пануванням на морі, перекинули туди армію під проводом сина загиблого Сципіона, тим самим врятувавши становище. Це той самий Публій Корнелій Сципіон, який врятував життя батькові в битві на Тицині. І вже в 209 році до Р. Х. він захоплює Новий Карфаген, столицю карфагенських володінь в Іспанії. Гасдрубал Барка протягом майже десятиліття завзято обороняв Новий Карфаген, тож падіння міста стало для нього особистою катастрофою. Звістки про втрату Нового Карфагену, що надійшли слідом за падінням Сиракуз і Капуї, а згодом і Таренту того ж літа, змусили сім’ю Баркидів відчути, що їхнє щастя — і навіть божественне покровительство — вислизає з-під ніг.MacDonald, E. 2015. Hannibal: A Hellenistic Life. Yale University Press. c.184
А 208-го відбувається битва під Бекулею, це поблизу сучасної Кордови. Тут Гасдрубал командував відмінною позицією, коли Сципіон підійшов з півдня, прагнучи вступити в бій з карфагенянами і "випробувати їхні сили" у відкритому бою. Гасдрубал залишався на позиції, поки Сципіон оцінював свій вибір. Впевнений у своїх силах і силах своєї армії, Сципіон вишикувався в стрій і атакував переважаюче за чисельністю військо Гасдрубала, спочатку ввівши в бій легкі війська, а потім використавши свою важку піхоту для обходу флангів. Війська Гасдрубала були вибиті з позицій і змушені були відступити. Вигідного становища виявилося недостатньо, і Гасдрубал , побачивши, його війська кинуті римлянами в хаос, він розвернувся і відступив на північ через річку. Гасдрубалу вдалося втекти з приблизно двома третинами своїх воїнів, а також зі скарбницею і слонами. Сілій Італік. Пуніка с. 361 Підготовка до походу: армія та постачання Армія, яку Гасдрубал повів через Альпи у 207 році до Р. Х., налічувала, за різними історичними оцінками, від 20 000 до 30 000 воїнів. Ця сила складалася з карфагенських ветеранів, які служили під його командуванням в Іберії, іберійських найманців та, що особливо важливо, великого контингенту галльських воїнів, які приєдналися до його лав під час його маршу через Галлію. Paul McDonnell-Staff. *The Other Invader over the Alps*, p. 38-40. Тіт Лівій зазначає: Тіт Лівій. Історія від заснування міста. Розділ 22.44 Підтримка галлів була значно більшою, ніж та, з якою зіткнувся Ганнібал під час свого першого переходу. Тіт Лівій. Історія від заснування міста. Розділ 27.39 </ref> Значна кількість галльських союзників в армії Гасдрубала свідчить про зміну політичної ситуації в Галлії після переходу Ганнібала, можливо, через вплив перемог Ганнібала в Італії або дипломатичні зусилля Гасдрубала. Галли, часто керуючись власними інтересами, могли розглядати союз з Гасдрубалом, як спосіб досягти своїх цілей або протистояти римській експансії, що вказує на наслідки триваючої війни. У складі його армії також були бойові слони, вирощені та навчені в Іберії, які були ключовим компонентом його сил, подібно до армії Ганнібала. Деякі джерела вказують на присутність близько пʼятнадцяти слонів. Постачання такої великої армії під час тривалого маршу через потенційно ворожу територію та через такий грізний гірський хребет, як Альпи, становило величезні логістичні труднощі. Гасдрубалу необхідно було забезпечити продовольство, воду та фураж для коней та слонів. Імовірно, Гасдрубал врахував досвід свого брата під час першого переходу через Альпи у 218 році до Р. Х. та міг краще підготуватися або скористатися вже існуючими маршрутами чи союзами. Той факт, що його перехід призвів до менших втрат, підтверджує цю можливість. <ref>Тіт Лівій. Історія від заснування міста. Розділ 22.44 Перехід через Альпи Перехід передбачав перетин Піренеїв, просування через Галлію та подальший перехід через один із альпійських перевалів для спуску до долини річки По на півночі Італії. Історики продовжують дискутувати щодо точного альпійського перевалу, яким скористався Ганнібал, пропонуючи різні варіанти, такі як Малий Сен-Бернар, Коль-де-Клап'є, Коль-де-ла-Траверсетт, Коль-де-Монженевр та перевал біля Мон-Сені.
Хоча перехід Гасдрубала, за повідомленнями, був менш складним з точки зору втрат, його армія все ж зіткнулася зі значними труднощами, притаманними перетинанню Альп, включаючи пересічену та нерівну місцевість, круті підйоми та спуски, а також потенційні несприятливі погодні умови, особливо враховуючи час переходу наприкінці 208 та на початку 207 років до Р. Х.
Гасдрубал, уникнувши Сципіона в Іберії взимку 208 року до Р. Х., успішно дістався Галлії. Потім він перетнув Альпи та прибув до Північної Італії навесні 207 року до Р. Х. Хоча точна тривалість самого переходу через Альпи не вказується у джерелах, цей часовий проміжок свідчить про те, що він тривав кілька тижнів, імовірно, менше, ніж первісний 15-16-денний перехід Ганнібала https://www.history.com/articles/hannibal-crosses-alps</ref>, враховуючи меншу кількість повідомлених труднощів та наявність відомого маршруту. Відносно швидке прибуття Гасдрубала до Італії після перетину Піренеїв взимку свідчить про добре спланований та здійснений марш, що вказує на ефективну логістику та потенційно сприятливі умови на його шляху. Прибуття до Італії та подальша доля Гасдрубал прибув до Північної Італії навесні 207 року до Р. Х. зі значною армією, посиленою галльськими союзниками та включаючи його загін бойових слонів. Тіт Лівій. Історія від заснування міста. Розділ 27.36 Його безпосередньою метою було просування на південь та з'єднання зі своїм братом Ганнібалом, який після багатьох років перемог над римлянами все ще вів кампанію на півдні Італії. Успішне об'єднання їхніх сил створило б грізну карфагенську присутність в Італії, здатну чинити величезний тиск на Рим та потенційно змусити його укласти мир на карфагенських умовах або навіть призвести до перемоги Карфагена. Після прибуття до Цизальпійської Галлії Гасдрубал вдався до деяких військових дій, включаючи спробу облоги римської колонії Плаценція (сучасна П'яченца), можливо, щоб забезпечити постачання або створити тимчасову базу. Тіт Лівій. Історія від заснування міста. Розділ 27.39 Рішення Гасдрубала розпочати облогу після прибуття, а не негайно рушити на південь, щоб приєднатися до Ганнібала, могло бути тактичним прорахунком, який зрештою надав римлянам вирішальний час для реагування на його присутність в Італії. Тіт Лівій. Історія від заснування міста. Розділ 27.43
Перехоплення цього повідомлення дозволило римським консулам, Марку Лівію Салінатору та Гаю Клавдію Нерону, дізнатися про присутність Гасдрубала та його передбачуваний маршрут. Нерон, у сміливому та рішучому маневрі, залишив своє командування на півдні, щоб підкріпити Салінатора на півночі, створивши об'єднану римську армію для протистояння Гасдрубалу.
Про занепокоєння римлян Сілій Італік пише:Сілій Італік. Пуніка с. 367
Марш Нерона
Нерон вирішив вирушити на північ за власною ініціативою, що означало залишення призначеної йому провінції без дозволу Сенату — формально це було незаконним вчинком і великим ризиком. Він мав приєднатися до Лівія, щоб розгромити армію Гасдрубала ще до того, як Ганнібал встигне відреагувати. Якщо б він переміг, йому, напевно, все пробачили б. Але в разі невдачі Нерон ризикував не лише поразкою від Гасдрубала, а й карою Сенату. Тієї ж ночі Нерон відібрав елітний загін із 6 000 піхотинців і 1 000 вершників з-поміж 35 000 наявних солдатів, наказавши їм брати лише зброю. Також була необхідна операція обману, щоб Ганнібал не дізнався про відхід Нерона. Під покровом темряви він вислизнув у долину Ауфіда, нібито щоб раптово атакувати луканське місто, лояльне до Ганнібала. На світанку, коли втомлені солдати піднімалися у передгір’я Апеннін, Нерон зробив коротку зупинку й відкрив правду: їхня справжня мета — вирушити на північ, приєднатися до Лівія, перемогти Гасдрубала і повернутися до того, як Ганнібал помітить їхню відсутність! Вони не зупинятимуться вдень для табору, пошуків їжі й перепочинку — Нерон попередньо надіслав гінців домовитися про їжу й питво, які доставлятимуть уздовж дороги, а також про вози для поранених і кульгавих, щоб нічого не затримувало рух. Так розпочався один із найвиснажливіших маршів в історії. Вони пройшли 475–500 км, приблизно перші 230 км — через Апеннінські гори, потім спустилися до узбережжя в районі Ларино і здійснили 250-кілометровий «ривок» уздовж прибережної дороги до Сена Галліка (сучасна Сенагаллія, північніше Анкони). Дорогою до них приєднувалися ветерани й юнаки, яких ще не призвали, і їхні сили зросли. Усі розуміли, що настав момент великої кризи. Вони подолали шлях за дивовижні сім днів, прибувши до табору Лівія після настання темряви на сьомий день. Тіт Лівій. Історія від заснування міста. Розділ 27.43