Йосип Іванович Рижиков (, село Рацево Оршанського повіту Могильовської губернії, тепер Толочинського району Вітебської області, Республіка Білорусь — , СРСР) — білоруський радянський діяч, секретар ЦК КП(б) Білорусії із лісової промисловості, народний комісар лісової промисловості, промисловості будівельних матеріалів Білоруської РСР, міністр житлово-цивільного будівництва Білоруської РСР. Член ЦВК Білоруської РСР у 1931—1935 роках. Депутат Верховної ради Білоруської РСР у 1947—1959 роках.
Життєпис Народився в бідній селянській родині.
З 1904 року наймитував, працював робітником шкіряного заводу, а потім деревообробного заводу в місті Ризі.
З 1914 до 1917 року служив у російській армії, учасник Першої світової війни.
Член РСДРП(б) з 1917 року.
З 1918 року служив у Всеросійській надзвичайній комісії (ВЧК) при Раді народних комісарів РРФСР, працював у Особливому відділі ВЧК армії, був начальником прикордонної дільниці. Учасник громадянської війни в Росії.
З 1923 року — на господарській роботі.
З лютого 1924 року — голова виконавчого комітету Коковщинської волосної ради Сєнненського району Білоруської СРР.
Згодом працював у партійних та профспілкових організаціях Борисовського лісопильного заводу, сірникової фабрики «Березина», де був секретарем партійного осередку.
З кінця 1920-х років — 1-й секретар Борисовського міського комітету КП(б) Білорусії; заступник керівника Білоруського будівельного об'єднання; завідувач сектору партійних кадрів ЦК КП(б) Білорусії.
До 1934 року — 1-й секретар Рєчицького районного комітету КП(б) Білорусії.
У 1934—1937 роках — член партійної колегії при уповноваженому Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) по Білоруській СРР.
У 1937 — липні 1938 року — народний комісар лісової промисловості Білоруської РСР.
У 1939—1940 роках — 1-й секретар Гродненського міського комітету КП(б) Білорусії Білостоцької області.
26 квітня 1940 — 26 березня 1941 року — народний комісар промисловості будівельних матеріалів Білоруської РСР.
26 березня 1941 — 26 серпня 1943 року — секретар ЦК КП(б) Білорусії із лісової промисловості.
9 вересня 1942 — 1944 року — заступник начальника Білоруської Штабу партизанського руху.
З березня 1943 року — керівник групи Білоруського Штабу партизанського руху на Калінінському фронті; член Військової ради Калінінського фронту; представник ЦК КП(б) Білорусії при ЦК ВКП(б); керівник Західної оперативної групи ЦК КП(б) Білорусії та РНК Білоруської РСР; представник Центрального Штабу партизанського руху на Сталінградському фронті.
У 1944 році — представник Центрального Штабу партизанського руху на 1-му Прибалтійському фронті; член Військової Ради 1-го Прибалтійського фронту.
23 вересня 1944 — 24 квітня 1953 року — народний комісар (з березня 1946 року — міністр) житлово-цивільного будівництва Білоруської РСР.
У квітні 1953 — 1958 року — 1-й заступник міністра житлово-цивільного будівництва Білоруської РСР; 1-й заступник міністра міського та сільського будівництва Білоруської РСР.
У 1958—1959 роках — заступник міністра будівництва Білоруської РСР.
З 1959 року — персональний пенсіонер.
Помер 10 грудня 1979 року.
Нагороди два ордени Леніна (15.08.1944, 30.12.1948) орден Жовтневої Революції (1973) орден Червоного Прапора (7.03.1943) орден Трудового Червоного Прапора (1958) орден Червоної Зірки (1.01.1944) медаль «Партизанові Вітчизняної війни» І ст. медаль «За оборону Москви» (21.08.1944) медаль «За оборону Сталінграда» (12.03.1944) медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «Ветеран праці» медалі
Примітки
Джерела Рыжиков Иосиф Иванович Сын партизанской республики