Антоній Фелікс Микульський (26 січня 1872 року, містечко Ставище Таращанського повіту Київської губернії – 14 квітня 1925 року, Вільнюс) – польський психіатр.

Біографія Народився в родині Зофії (уроджена Мурашко, нар. 1841 — померла після 1880) та Кароля Микульського (1838-1906), лікаря, громадського та освітнього діяча й власника аптеки у Ставищі. Мав п’ятьох братів і сестер (Еразма, Лолу, Зофію, Францішка, Марію) та двох зведених братів від другого шлюбу батька з Францішкою Яновською (уродженою Турович). Одним зі зведених братів був Людвик Яновський (1878–1921), історик культури.

Навчався у Другій державній гімназії в Києві, яку закінчив у 1892 році із золотою медаллю. Вступив на математичний факультет Університету святого Володимира, маючи намір присвятити себе астрономії, та два роки потому перейшов на медичний факультет, закінчивши навчання у 1899 році.

Працював у неврологічній та психіатричній клініці Івана Сікорського. З 1902 по 1905 рік – лікар у колонії для душевнохворих в Одинкові біля Катеринослава. У 1905 році, у зв'язку з початком російсько-японської війни, призваний на Маньчжурський фронт військовим лікарем. У 1906/1907 році продовжив навчання в Мюнхенській психіатричній клініці у Еміля Крепеліна. У 1907 році став асистентом, а потім – завідувачем відділення Інституту для психічно хворих у Кульпаркуві . З 1913 року – директор психіатричного шпиталю в Коханувці біля м. Лодзь. У 1919–1920 роках був фронтовим лікарем у званні майора Польської армії. 1923 року його було призначено на кафедру психіатрії Вільнюського університету імені Стефана Баторія.

Був одним із засновників Польської психіатричної асоціації.

Помер у 1925 році та похований на кладовищі На Россі (ділянка 3).

Науковий доробок включає близько 40 праць у галузі психіатрії та психології. Вважається попередником клінічної психології в Польщі. Його «Довідник з психології» був опублікований посмертно та отримав високу оцінку сучасних психіатрів.

Був одружений із піаністкою Марією, уродженою Гродецькою (1880–1949). Його син Кароль Микульський (1901–1940) також був психіатром.

Праці:

Описание редкого случая вырождения с учением о дегенерации // Вопросы нервно-психической медицины. 1903. № 1; Zaniedbane pole (W sprawie kolonii dla umysłowo chorych w Królestwie) // Ogniwo. 1903. № 48 і 49; Bractwo poczwórnej wstrzemięźliwości // Ogniwo. 1904. № 32 i 33; Petersburg [Korespondencja dotycząca wystawy psychiatrycznej] // Ogniwo. 1904. № 8; Существенное условие правильной организации земской психиатрии. Киев: лито-тип. т-ва И. Н. Кушнерев и К°, Киев. отд-ние, 1904; Polskie utwory psychopatyczne // Przegląd Filozoficzny. 1907. 10 (4), s. 514–515; Polska literatura psychopatyczna: przyczynek do psychologii twórczości. Lwów, 1908; Pamięć a mnemonika // Nowe Tory. 1909. 4; Otępienie przedwczesne (dementia praecox) w przypadku akromegalii nietypowej. // Medycyna i Kronika Lekarska. 1909. 44 (31, 32), s. 724–726, 755–757; „Wyniki badań inteligencyi za pomocą kwestyonariusza i metod Ebbinghausa, Heilbronnera i własnej”. W: Ciągliński A. (red). Prace I-go Zjazdu neurologów, psychiatrów i psychologów polskich odbytego w Warszawie 11–12–13 października 1909 r. Warszawa: E. Wende i sp., 1910 s. 508–510 Démence précoce. Acromégalie atypique // Nouvelle iconographie de la Salpêtrière. 1911. 24, 324-328; Auffassungs- und Merkversuche an Gesunden und Kranken mit besonderer Berücksichtigung des Gefühls der Sicherheit // Psychologische Arbeiten. 1912. 6, s. 451-493; Ein Beitrag zur Methodik der Aufmerksamkeitsprufung // Klinik für psychische und nervöse Krankheiten. 1913. 8 (3), s. 215–226; Psychologiczne leczenie pijaków // Wyzwolenie. 1913. 8 (1), s. 8–9; Przypadek bezładu postępującego i jamistości rdzenia // Tygodnik Lekarski. 1913; Badanie uwagi umysłowo chorych // Lwowski Tygodnik Lekarski. 1913; W walce z alkoholem – od słowa do czynu // Głos Lekarzy. 1913. 23; Badania nad tętnieniem mózgu człowieka. // Lwowski Tygodnik Lekarski. 1914; O organizacji szpitala dla umysłowo chorych // Neurologja Polska. 1914. 4 (3), s. 259–266; Stosunek umysłowo chorych do bezpośrednio postrzeganych wypadków wojennych // Gazeta Lekarska. 1916. 51 (4, 5, 6), s. 88–92, 102–104, 109–114; Wpływ alkoholu na uwagę // Zdrowie. 1917. 33 (1), s. 16–26; O podziale lekarzy na doktorów medycyny i lekarzy // Gazeta Lekarska. 1917. 52 (28), s. 350–351; Mikulski, Herman. Tętnienie mózgu człowieka // Medycyna i Kronika Lekarska. 1918; Leczenie chorych umysłowo nukleinianem sodu // Gazeta Lekarska. 1918. 52 (41), s. 325–328; Poczucie rytmu u umysłowo chorych i osób zdrowych // Księga zbiorowa szpitala Kochanówka. 1918; Metody badania inteligencji w psychjatrji // Rocznik Wydziału Lekarskiego. 1919. 3, s. 74–138; Homoseksualizm ze stanowiska medycyny i prawa. Warszawa, 1920; Niezbędność reform prawodawczych w stosunku do niektórych zboczeń popędu płciowego // Zagadnienia Rasy. 1920. 8, 5; Przyczynek do psychologji ruchów masowych // Nowiny Lekarskie. 1921. 33 (6), s. 69–72; Prawodawstwo wobec zaburzeń płciowych // Pamiętnik Pierwszego Zjazdu Psychiatrów Polskich. Wyd. Ministerstwo Zdrowia Publicznego, Warszawa 1921 s. 78–79; Postępy w leczeniu chorych psychicznie (streszczenie) // Rocznik Psychjatryczny. 1923. 1, s. 67–69;

Uwagi o zaburzeniach psychicznych przy nagminnych zapaleniach mózgowia i stanach następczych // Polska Gazeta Lekarska. 1924. 3 (1), s. 8–11; Zadania psychjatrji w Polsce w dobie bieżącej // Polska Gazeta Lekarska. 1924. 3 (42/43), 613–615; Podręcznik psychologji dla użytku studentów medycyny i lekarzy. Wilno: Księgarnia Stowarzyszenia Nauczycielstwa Polskiego, 1925; Quelques remarques relatives aux troubles psychiques de l'encéphalite épidémique et aux états parkinsoniens // Encéphale. 1925. 20, 272–277.