Кирило — гіпотетичний митрополит Київський, якого деякі джерела згадують як предстоятеля Київської митрополії між 1039 і 1051 роками. Його реальне існування не підтверджено сучасною наукою, а сам персонаж вважається пізнішою історіографічною помилкою.
Історичний контекст Після хрещення Русі у 988 році київські митрополити призначалися Константинопольським патріархом. У 1039 році джерела згадують митрополита Феопемпта, а в 1051 році — першого русина на митрополичому престолі, Іларіона. Саме між цими двома фігурами у XIX столітті було висунуто гіпотезу про існування ще одного митрополита — Кирила.
Джерела згадок Митрополит Кирило згадується у низці пізніх джерел:
Києво-Софійський пом'янник, яким користувався Захарія Копистенський при складанні списку ієрархів у «Палінодії»; Ніконівський літопис; Волоколамський рукопис з бібліотеки Московської духовної академії.
У жодному з цих джерел не подано точних дат служіння Кирила чи інших підтверджуваних фактів. За Густинським літописом, Кирило був «русином», тобто не грецького походження.
Спростування Згадані джерела є пізніми та неавторитетними для періоду XI століття. Історик Євген Голубинський, намагаючись узгодити джерела, вважав Кирила, поставленого в 1224 році, Кирилом II, а фігуру з XI століття — Кирилом I. Однак ще до революції в Російській імперії більшість церковних істориків у Російській імперії (зокрема укладачі Православної богословської енциклопедії) дійшли висновку, що жодного Кирила між Феопемптом і Іларіоном не існувало. Зокрема, Кирило не згадується у візантійських або більш ранніх руських джерелах того періоду. Укладачі Енциклопедії історії України теж згадують постать Кирила як "апокрифічну".
Джерела
Православная богословская энциклопедия. — СПб., 1900–1911. Густинский летописец. — ПСРЛ, т. 7. Голубинский Е. История русской церкви. — М., 1900. Памятники полемической литературы в Юго-Западной Руси. Т. 1. Палінодія Захарії Копистенського.