Корпускуляризм (від латинського corpusculum «маленьке тіло» та -ізм), — це сукупність теорій, що пояснюють природні перетворення в результаті взаємодії частинок (minima naturalia, partes exiles, partes parvae, particulae та semina). Він відрізняється від атомізму тим, що корпускули зазвичай наділені власною властивістю та є далі ділими, тоді як атоми не є ні тим, ні іншим. Хоча корпускулярні теорії часто пов'язують з появою ранньої сучасної механічної філософії, і особливо з іменами Томаса Гоббса,Kenneth Clatterbaugh, The Causation Debate in Modern Philosophy, 1637-1739, Routledge, 2014, p. 69. Рене Декарта,Stephen Gaukroger, Descartes: An Intellectual Biography, Clarendon Press, 1995, p. 228. П'єра Гассенді,Vere Claiborne Chappell (ed.), The Cambridge Companion to Locke, Cambridge University Press, 1994, p. 56. Роберта Бойля, Ісаака Ньютона,virginia.edu – Newton's Particle Theory of Light Lecture notes. Lindgren, Richard A. Research Professor of Physics. University of Virginia, Department of Physics. та Джона Локка, корпускулярні теорії можна знайти протягом усієї історії західної філософії. Примітки