Англійські дисиденти або англійські сепаратисти — це протестанти, які відокремилися від англіканської церкви у 17 та 18 століттях. Англійські дисиденти виступали проти втручання держави в релігійні справи та засновували власні церкви, навчальні заклади та громади. Вони схильні були вважати стабільну церкву занадто католицькою, але не дійшли згоди щодо того, що з цим слід робити.
Деякі дисиденти емігрували до Нового Світу, особливо до Тринадцяти колоній та Канади. Брауністи заснували Плімутську колонію. Англійські дисиденти відіграли ключову роль у релігійному розвитку Сполучених Штатів і значно урізноманітнили релігійний ландшафт. Спочатку вони агітували за широкомасштабну протестантську Реформацію встановленої англіканської церкви та процвітали під час протекторату за правління Олівера Кромвеля .
Король Яків I сказав: «Немає єпископа - немає короля», підкреслюючи роль духовенства в обґрунтуванні королівської легітимності"James I and VI (1566–1625)". BBC. Retrieved 29 May 2011.. Кромвель скористався цією фразою, скасувавши обидва інститути після заснування Сполученого Королівства Англії. Після відновлення монархії в 1660 році єпископат було відновлено, а права «незгодних» обмежено: Акт про уніфікацію 1662 року вимагав англіканського рукоположення для всього духовенства, і багато хто натомість вийшов з державної церкви. Ці служителі та їхні послідовники стали відомі як нонконформісти, хоча спочатку цей термін означав відмову від використання певних облачень і церемоній Англіканської церкви, а не відокремлення від неї.
Певні конфесії англійських дисидентів здобули популярність у всьому світі, включаючи баптистів, методистів, Плімутських братів, конгрегаціоналістів, квакерів та інших.
Організовані групи дисидентів (17 століття) Існувала під час англійського Міжцарів'я (1649-1660):
Анабаптисти Анабаптист (буквально "знову хрещений") - термін, яким називали тих християн Реформації, які відкинули ідею хрещення немовлят на користь хрещення віруючих"What is an Anabaptist?". Anabaptists. Retrieved 5 September 2014.. Під час Міжцарів'я баптисти та інші дисиденти поглинули британських анабаптистів. Незважаючи на це, є дані, що свідчать про те, що ранні відносини між баптистами та анабаптистами були напруженими. У 1624 році п'ять баптистських церков Лондона видали анафему проти анабаптистівMelton, J.G. (1994). "Baptists". Encyclopedia of American Religions.. Навіть сьогодні діалог між анабаптистськими організаціями (такими як Всесвітня менонітська конференція) та баптистами все ще є дуже обмеженим.
Баптисти Баптистський історик Брюс Гурлі описує чотири основні погляди на походження баптистів:
Сучасний науковий консенсус про те, що рух бере свій початок у 17 столітті через англійських сепаратистів.
Точка зору, згідно з якою баптизм є наслідком анабаптистського руху за хрещення віруючих, що розпочався в 1525 році на європейському континенті.
Погляд вічності, який передбачає, що баптистська віра і практика існують з часів Христа.
Погляд спадкоємності, або "баптистський сукцесіонізм", який стверджує, що баптистські церкви насправді існували безперервним ланцюгом з часів ХристаGourley, Bruce. "A Very Brief Introduction to Baptist History, Then and Now." The Baptist Observer..
Барроуїсти Генрі Барроу відстоював право і обов'язок церкви проводити необхідні реформи, не чекаючи дозволу цивільної влади, а також виступав за незалежність конгрегацій. Він вважав весь встановлений церковний порядок забрудненим пережитками римського католицизму і наполягав на розділенні як необхідному для чистого богослужіння і дисципліни.
Беміністи Ідеалізований портрет Бьоме з «Theosophia Revelata» (1730)
Релігійний рух бехменістів розпочався в континентальній Європі і запозичив свої ідеї з праць Якоба Бьоме (Behmen - одна з адаптацій його імені, що використовується в Англії), німецького містика і теолога, який стверджував про божественне одкровення"Boehme, Jakob". Columbia Encyclopedia. Archived from the original on 26 July 2008. У 1640-х роках його праці з'явилися в Англії, і з'явилися англійські бехменісти. Зрештою, деякі з них злилися з тогочасними квакерами.
Праці Бьоме насамперед стосувалися природи гріха, зла і спокути. Відповідно до лютеранського богослов'я, Бьоме вважав, що людство впало зі стану божественної благодаті в стан гріха і страждання, що сили зла включають занепалих ангелів, які повстали проти Бога, і, відповідно, що мета Бога - відновити світ до стану благодаті. Однак у деяких аспектах бехміністська віра суттєво відрізнялася від традиційної лютеранської віри. Наприклад, Беме відкидав концепції sola fide і sola gratia"The Way to Christ". .
Брауністи До 1580 року Роберт Браун став лідером руху за конгрегаційну форму організації Англіканської церкви і спробував заснувати окрему конгрегаційну церкву в Норвічі, графство Норфолк, Англія. Він був заарештований, але звільнений за порадою Вільяма Сесіла, свого родича. У 1581 році Браун і його супутники переїхали до Мідделбурга в Нідерландах. Він повернувся до Англії в 1585 році і приєднався до Англіканської церкви, працюючи шкільним вчителем і парафіяльним священиком.
Діггери Діггери - англійська група протестантських аграрних комуністівCampbell, Heather M (2009). The Britannica Guide to Political Science and Social Movements That Changed the Modern World. The Rosen Publishing Group, 2009. pp. 127–129. ISBN 978-1-61530-062-4., заснована Джеррардом Вінстенлі під назвою «Істинні зрівнювачі» в 1649 році, які стали відомі як «діггери» завдяки своїй діяльності. Їхня оригінальна назва походить від їхньої віри в економічну рівність, заснованої на конкретному уривку з Книги Діянь Апостолів"Acts 4:32". Today's English Version. . Діггери намагалися (шляхом "зрівнялівки" нерухомості) реформувати існуючий суспільний лад з аграрним способом життя, заснованим на їхніх ідеях створення невеликих егалітарних сільських громад. Вони були однією з кількох нонконформістських інакомислячих груп, що з'явилися приблизно в цей час.
Ентузіасти Кілька протестантських сект 16-17 століть називали себе ентузіастами. У роки, що настали одразу після Славної Революції, "ентузіазм" був британським зневажливим терміном, що означав публічне відстоювання будь-якої політичної чи релігійної справи. Такий "ентузіазм" вважався причиною Громадянської війни в Англії та пов'язаних з нею звірств, а отже, нагадувати іншим про війну, проявляючи ентузіазм, було суспільним гріхом. У 18 столітті популярних методистів, таких як Джон Веслі та Джордж Вайтфілд, звинувачували у сліпому ентузіазмі (тобто фанатизмі), від якого вони захищалися, розрізняючи фанатизм від "релігії серця".
Фамілісти Familia Caritatis ("Сім'я любові", або "фамілісти") - релігійна секта, що виникла в континентальній Європі в 16 столітті. Члени цієї релігійної групи були відданими послідовниками голландського містика Гендріка Ніклаеса. Фамілісти вірили, що Ніклас був єдиною людиною, яка дійсно знала, як досягти стану досконалості, і його тексти приваблювали послідовників у Німеччині, Франції та АнгліїMarsh, Christopher W. (2005). The Family of Love in English Society, 1550–1630. Cambridge University Press. p. 1. ISBN 978-0-521-02000-8..
Фамілісти були потайливими і насторожено ставилися до сторонніх. Наприклад, вони бажали смерті тим, хто не належав до Родини Любові, а повторний шлюб після смерті одного з подружжя міг відбутися лише між чоловіком і жінкою з тієї ж фамілістської громадиRogers, John (1572). The Displaying of an Horrible Sect. pp. 118–130.. Крім того, вони не обговорювали свої ідеї та думки зі сторонніми і намагалися залишатися непоміченими для звичайних членів суспільства: вони прагнули бути членами усталеної церкви, щоб не викликати підозр, і виявляли повагу до авторитетівPollard, Albert (1911). "Nicholas, Henry" . In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 19 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 656..
В Англії 16 століття група вважалася єретичноюHamilton. The Family of Love. p. 132.. Серед їхніх переконань були такі: що існував час до Адама і Єви; що рай і пекло були присутні на Землі; і що всіма речами керує природа, а не Бог. Фамілісти продовжували існувати до середини 17 століття, коли вони були поглинуті рухом квакерів.
П'яті монархісти П'яті монархісти або Люди п'ятої монархії були нонконформістами, які діяли з 1649 по 1661 рік під час Міжцарів'яBernard, Capp (1972). Fifth Monarchy Men: Study in Seventeenth Century English Millenarianism. Rowman and Littlefield. ISBN 0-571-09791-X.. Вони отримали свою назву від пророцтва в Книзі Даниїла про те, що чотири стародавні монархії (Вавилонська, Перська, Македонська і Римська) передуватимуть Другому пришестю Христа. Вони також посилалися на 1666 рік і його зв'язок з біблійним Числом Звіра, що вказує на кінець земного правління плотських людських істот.
Ґріндлтоніанці У проповіді, виголошеній у церкві Святого Павла 11 лютого 1627 року і опублікованій під назвою "Білий вовк" у 1627 році, Стівен Денісон, служитель церкви Святої Катерини Крі в Лондоні, звинуватив "гріндлтоніанських фамілістів" у тому, що вони дотримуються дев'яти пунктів антиномічної тенденції. Ці дев'ять пунктів повторили Денісона Ефраїм Пагіт у 1645 р.Pagitt, E. (1645). Heresiography (2nd ed.). p. 89. та Александр Росс у 1655 р.Ross, A. (1655). Πανσεβεια (Pansebeia) (2nd ed.). p. 365. У 1635 р. Джон Вебстер, куратор у Кілдвіку в Північному Йоркширі, був звинувачений церковним судом у приналежності до ґріндлтоніан,.
Левелери Левелери були політичним рухом під час Громадянської війни в Англії, який наголошував на народному суверенітеті, розширеному виборчому праві, рівності перед законом і релігійній толерантності. Левелери, як правило, дотримувалися поняття "природних прав", які були порушені королівською стороною в громадянських війнах. На дебатах у Путні в 1647 році полковник Томас Рейнсборо захищав природні права як такі, що випливають із Закону Божого, викладеного в Біблії.
Методисти Методизм виник як рух, започаткований англіканським священиком Джоном Веслі, який навчав про дві дії благодаті - (1) нове народження і (2) повне освяченняHeitzenrater, Richard P. (19 July 2018). Thompson, Andrew (ed.). The Oxford History of Protestant Dissenting Traditions, Volume II: The Long Eighteenth Century c. 1689-c. 1828. Vol. 1. Oxford Scholarship Online. pp. 99–116. doi:10.1093/oso/9780198702245.003.0006.. У першій дії благодаті люди каються у своїх гріхах і приймають Ісуса як свого Спасителя, здійснюючи акти виправдання, відродження та усиновлення. Під час другої дії благодаті, яка, за словами Веслі, може бути дарована миттєво, віруюча людина стає досконалою в любові, первородний гріх викорінюється, і вона отримує силу служити Богові з неподільним серцем. Веслі вчив, що ті, хто отримує нове народження, не грішать навмисно. Крім того, він навчав, що друге благословення - повне освячення - "здійснюється миттєво, хоча до нього можна наближатися повільними і поступовими кроками"Banks, Stanley. "Christian Perfection". Asbury Theological Seminary. p. 33. Retrieved 2 July 2024.. Зростання в благодаті відбувається після Нового народження, а також після повного освяченняSanders, Fred (31 August 2013). Wesley on the Christian Life: The Heart Renewed in Love. Crossway. p. 209. ISBN 978-1-4335-2487-5. . Ранні методисти були відомі ретельним способом життя, включаючи носіння простого одягу, піст по п'ятницях, благочестиве дотримання Дня Господнього і утримання від алкоголюCartwright, Peter (1857). Autobiography of Peter Cartwright: The Backwoods Preacher. Carlton & Porter. p. 74. Accessed 19 June 2017..
Магглтоніанці