У клінічній хімії осмольний інтервал, осмольний розрив, осмольний провал — це різниця між виміряною та розрахованою осмоляльністю сироватки крові.
Розрахунок Осмольний інтервал (ОІ) зазвичай розраховується за такою формулою (усі значення в ммоль/л):
ОІ = виміряна осмоляльність сироватки — розрахована осмоляльність сироватки
ОІ = виміряна осмоляльність сироватки — (2 × [Na2+] + [глюкоза] + [сечовина])
У лабораторних одиницях, що не входять до системи СІ: Розрахункова осмоляльність = 2 × [Na, ммоль/л] + [глюкоза, мг/дл] / 18 + [азот сечовини крові, мг/дл] / 2,8 + [етанол / 3,7] (значення 18 та 2,8 перетворюють мг/дл на ммоль/л; молекулярна маса етанолу становить 46, але емпіричні дані показують, що він не діє як ідеальний осмоль у розчині, і відповідний дільник дорівнює 3,7)
Нормальний осмольний інтервал становить < 10 мОсм/кг.
Пояснення одиниць вимірювання Оскільки лабораторії вимірюють розчинені речовини в сироватці крові за зниженням точки замерзання, зазначені одиниці є, власне, одиницями осмоляльності. Коли розраховують кількість розчинених речовин у сироватці крові, це часто роблять в одиницях осмолярності. Хоча конвертувати осмоляльність в осмолярність можна, отримуючи таким чином математично більш правильний розрахунок осмоляльного інтервалу, у реальній клінічній практиці цього не роблять. Це пояснюється тим, що різниця в абсолютних значеннях цих двох вимірювань, яку можна пояснити різницею в одиницях вимірювання, буде незначною в клінічних умовах.
З цієї причини ці терміни часто використовуються як взаємозамінні, хоча деякі заперечують їх ототожнення. Оскільки розрахований осмольний інтервал може бути комбінацією обох термінів (залежно від способу його отримання), жоден з термінів (осмоляльний / осмолярний) не може бути семантично коректним. Щоб уникнути двозначності, терміни «осмоляльний» та «осмолярний» можна використовувати, коли одиниці моляльності або молярності є однаковими протягом усього розрахунку. Коли це не так, для клінічної оцінки можна використовувати термін «осмольний інтервал».
Причини Осмольний інтервал використовуються як інструмент скринінгу для ідентифікації токсинів.
Причини підвищеного осмольного інтервалу численні. Зазвичай є 4 основні причини:
спирти цукри ліпіди білки
Спирти
етанолова інтоксикація вживання метанолу вживання етиленгліколю вживання ізопропілового спирту токсичність пропіленгліколю (при внутрішньовенних інфузіях, де його використовують як допоміжну речовину, наприклад, у лоразепамі) потрапляння ацетону (не алкоголю)
Цукри
маніт сорбіт
Ліпіди
Гіпертригліцеридемія
Білки
Гіпергаммаглобінемія (М. Waldenström)
Теорія У сироватці крові розчинено різноманітні іони та молекули. Основними конституційними речовинами, що мають клінічне значення, є іони натрію, глюкоза та азот сечовини крові, а також етиловий спирт у людини, яка вживає алкоголь. В рамках лабораторного аналізу крові, флакон крові перевіряється на кількість цих чотирьох іонів та молекул, присутніх у крові. За цим вимірюванням клініцист може розрахувати осмоляльність плазми крові пацієнта. Другий флакон також надсилають до лабораторії. Цей флакон поміщають у прилад, який вимірює зниження точки замерзання всіх розчинених речовин у плазмі. Це вимірювання дає справжню осмоляльність плазми. Розрахована осмоляльність потім віднімається від виміряної осмоляльності, щоб отримати осмольний інтервал або різницю між цими двома значеннями.
Якщо цей інтервал знаходиться в межах прийнятного діапазону (<10), то вважається, що натрій, глюкоза та сечовина крові дійсно є основними розчиненими іонами та молекулами в сироватці крові. Однак, якщо розрахований розрив перевищує допустимий діапазон, це свідчить про те, що в сироватці крові розчинено щось інше, що утворює осмольний інтервал, що може бути важливою підказкою для визначення причини захворювання пацієнта.
Див. також
Осмоляльність Метаболічний ацидоз Аніонний інтервал Метаболічний ацидоз з високим аніонним інтервалом
Примітки