Корнський націоналізм — культурний, політичний і соціальний рух, який прагне визнання Корнуолла — крайньої південно-західної частини острова Велика Британія — нацією, відмінною від Англії. Зазвичай він базується на трьох загальних аргументах:

Корнуолл має кельтську культурну ідентичність, окрему від ідентичності Англії, і корнці мають національну, громадянську чи етнічну ідентичність, окрему від ідентичності англійців; Корнуоллу слід надати певний ступінь деволюції або автономії, як правило, у формі національних зборів Корнуолла; Корнуолл є юридично територіальним і конституційним герцогством з правом вето на Вестмінстерське законодавство, а не просто графством Англії, і ніколи не був офіційно включений до складу Англії через Акт Союзу.

Рух автономії Корнські націоналісти, такі як Мебіон Кернов, зазвичай прагнуть певної форми автономії для Корнуоллу.

У 2003 році член ради Корнуолла Берт Біско доручив досліднику з'ясувати, чи можна застосувати в Корнуоллі практику самоврядування, що використовується в Гернсі.

Виразна культурна, національна чи етнічна ідентичність

У 2001 році активісти домоглися, щоб перепис населення Великої Британії врахував корнську етнічну приналежність як варіант запису в національному переписі, хоча окремого поля для корнської етнічної приналежності не було. 2004 року під час шкільного перепису в Корнуоллі школярі також могли вказати свою етнічну приналежність як корнську.

У 2004 році розпочалася кампанія за участь національної збірної Корнуоллу в Іграх Співдружності 2006 року. Однак у 2006 році Федерація Ігор Співдружності заявила, що «Корнуолл — це не більше ніж англійське графство».

Концепція того, що корнці є окремою етнічною групою, ґрунтується на кельтському походженні та мові корнців, що робить їх етнічною меншиною, відмінною від людей в решті Англії.

У 2011 році було запущено електронну петицію, спрямовану до Вестмінстера.

«Ця петиція закликає до збору підписів, щоб підняти питання „корнської ідентичності“ в Парламенті і прагне домогтися визнання корнців національною меншиною…»Recognition of Cornwall as a National Minority on Epetitionsd dot direct gov dot uk Розгляд цієї петиції вже закрито, вона отримала 851 підпис (на 99 149 менше, ніж 100 000, необхідних для розгляду цього питання в Палаті громад).

У вересні 2011 року Джордж Юстіс, член парламенту від Консервативної партії від Кемборна та Редрута, стверджував, що спадщиною Корнуолла має керувати корнуольська організація, а не English Heritage.

24 квітня 2014 року головний секретар Міністерства фінансів Денні Александер оголосив, що корнцям було надано статус меншини відповідно до Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин.

Конституційний статус

Офіційна позиція щодо герцогства Корнуолл Герцогство Корнуолл — приватний маєток, який фінансує громадську, благодійну та приватну діяльність принца Уельського та його родини. Саме герцогство складається з близько 54 424 гектарів (134 485 акрів) землі в 23 графствах, переважно на південному заході Англії. Нинішнім герцогом Корнуольським є Вільям, принц Уельський.

Маєток герцогства був створений у 1337 році Едуардом III, королем Англії, для свого сина та спадкоємця, принца Едуарда. Його основною функцією було забезпечити йому та майбутнім принцам Уельським дохід від своїх активів. Хартія визначала, що кожен майбутній герцог Корнуольський буде старшим сином монарха, а отже, спадкоємцем престолу по чоловічій лінії.

Нинішній герцог Корнуольський, принц Вільям, як старший син правлячого монарха, також є принцом Уельським.

Права герцогства Корнуолл

Права герцогів Корнуольських включають право на маєтки за заповітом, bona vacantia, скарбниці, золоті та срібні родовища, пустирі, узбережжя, річки та лимани, шахти, права на корисні копалини, загальні права, замки, адвокатури тощо — незалежно від того, чи є вони у власності, чи вважаються або заявлені як такі, що належать Герцогству Корнуольському — Герцогство є органом, який збирає орендну плату та збори від імені принца. (Статут герцогства: Розділ 5.11). Крім того, висуваються претензії на всі острови Шотландії, незважаючи на те, що герцогство визнає, що в трьох хартіях герцогства вони не були включені, а скоріше «пропущені».

Округ чи країна? 15 травня 2000 року Відроджений Корнуольський станичний парламент (КП), група тиску, створена в 1974 році, надіслала рахунок головній посадовій особі герцогства Корнуолл, лорду-вардену станів. Цей рахунок вимагав відшкодування 20 мільярдів фунтів стерлінгів надмірного оподаткування виробництва олова з 1337 по 1837 рік. Це було розраховано відповідно до показників виробництва та історичних методів розрахунку багатства (з неопублікованої дисертації студента Гарвардського університету, датованої 1908 роком), а також зі списку найбагатших людей The Sunday Times за березень 2000 року. Корнуолл стягував податок більш ніж вдвічі вищий, ніж у сусідньому графстві Девон. 17 травня 2000 року газета «Ґардіан» повідомила, що КП стверджував, що герцогство стягувало надмірний податок на виробництво олова в Корнуоллі протягом п'ятисот років, і вимагала повернення коштів протягом 120 днів. КП стверджувала, що їхні дії демонструють, як Корнуолл у минулому розглядався окремо від Англії, і тому сьогодні він повинен мати особливий статус. Вони заявили, що якщо отримають гроші, їх буде витрачено на агентство для стимулювання економіки Корнуоллу.

Далі видання «Ґардіан» зазначило, що (тодішній) герцог Корнуольський, Чарльз, принц Уельський, фактично є довіреною особою і не може продати активи герцогства, тому йому буде важко оплатити рахунок. Чарльз не отримує жодних грошей від держави. Його фінансова стабільність забезпечується річним чистим профіцитом у розмірі 5-6 мільйонів фунтів стерлінгів, який генерує герцогство.

Передісторія

Історія окремої корнської ідентичності

936 року король Англії Етельстан становив східний кордон Корнуолла на річці Тамар. Італійський вчений Полідор Вергілій у своїй знаменитій «Англійській історії», опублікованій у 1535 році, писав, що «Вся країна Британія … поділяється на три частини, з яких одна населена англійцями, друга — шотландцями, третя — валлійцями, а четверта — корнцями, які відрізняються між собою або мовою, або звичаями, або законами та порядками». У 1616 році Артур Гоптон писав: «Англія … поділена на 3 великі провінції, або країни, … кожна з яких розмовляє кількома різними мовами: англійською, валлійською та корнською».

За часів Тюдорів багато мандрівників чітко усвідомлювали, що корнців прийнято вважати окремою етнічною групою. Наприклад, Лодовіко Фальє, італійський дипломат при дворі Генріха VIII, говорив: «Мова англійців, валлійців і корнуців настільки відрізняється, що вони не розуміють один одного». Далі він наводив нібито «національні особливості» цих трьох народів, наприклад, «корнець бідний, грубий і хамський». Іншим помітним прикладом є Гаспар де Коліньї Шатійон, французький посол у Лондоні, який писав, що Англія не є єдиним цілим, оскільки вона «містить Вельс і Корнуолл, природних ворогів решти Англії, і розмовляють іншою мовою». У 1603 році венеційський посол писав, що покійна королева правила п'ятьма різними «народами»: «англійським, валлійським, корнським, шотландським… та ірландським».

Однак, схоже, що визнання корнців сторонніми людьми як окремого народу зменшилося разом із мовою, яка до 19 століття фактично перестала використовуватися. Сучасне відродження мови, яка майже зникла, викликало певний інтерес до концепції корнської ідентичності.

Історія сучасного корнського націоналізму

Історія сучасного корнського націоналізму сягає кінця ХІХ століття. Провал ірландського самоуправління змусив Ліберальну партію Гладстона переглянути та зробити більш актуальною свою політику деволюції, відстоюючи ідею «повсюдного самоуправління», що застосовується до Шотландії та Вельсу, але відкриває можливості для корнуольських лібералів використовувати культурні теми в політичних цілях.

У квітні 1889 року Роберт Ґаскойн-Сесіл Солсбері (який тричі обіймав посаду прем'єр-міністра) на засіданні Ліги первоцвітів у Брістолі виступив з промовою про стан Союзу. У той час розглядалося питання про створення ірландського кабінету міністрів «з усіма приналежностями уряду». Він сказав, що «якщо Ірландія отримає парламент і кабінет, Шотландія вимагатиме парламенту і кабінету, і Вельс зробить те ж саме». Однак, «…якби всі ці парламенти були надані, неконституційна несправедливість була б зроблена по відношенню до Корнуоллу, який географічно був окремою країною…», продовжуючи говорити про корнську ідентичність і культуру, «На цих підставах, які були встановлені як вагомі причини для надання окремих і незалежних урядів іншим частинам імперії, претензії Корнуоллу на окремий і незалежний уряд не могли бути проігноровані, і якщо це станеться, то він сподівався, що всі альянси комісійних парламентів і урядів будуть дружніми по відношенню до уряду Великої Британії».

Важливою фігурою в національній свідомості Корнуолла на початку ХХ століття був Генрі Дженнер. Він обґрунтував членство Корнуоллу в Кельтському конгресі, був піонером руху за відродження корнської мови та заснував корнський Горсет.

Певна інтелектуальна підтримка корнуольського самоврядування надійшла від Інституту корнських досліджень, пов'язаного з Ексетерським університетом.

У 2000 році Конституційний конвент Корнуолла розпочав кампанію за створення Асамблеї Корнуолла. Це був міжпартійний рух, що представляв багато політичних голосів і позицій у Корнуоллі, від «Мебіон Керноу» і «Корнуольської солідарності» до ліберальних демократів та консерваторів. Він зібрав понад 50 000 підписів під петицією. Подібна петиція була запущена в Інтернеті Мебіонернов в 2014 році, разом із серією «Роуд-шоу Асамблеї». Вона зібрала лише 2655 підписів (значна меншість з яких були не з Корнуолла), що значно менше необхідних 5000 підписів.

14 липня 2009 року Ден Роджерсон, член парламенту від Ліберально-демократичної партії, представив у Вестмінстерському парламенті законопроект про відокремлення Корнуолла — «Законопроект про уряд Корнуолла». Законопроект пропонує створення автономної Асамблеї для Корнуолла, подібно до Вельсу та Шотландії. У законопроекті йдеться про те, що Корнуолл повинен знову заявити про своє законне місце у складі Сполученого Королівства. Роджерсон стверджує, що «Корнуолл повинен підтвердити своє законне місце у складі Сполученого Королівства. Корнуолл є унікальною частиною країни, і це повинно бути відображено в способі його управління. Ми повинні мати право визначати сфери політики, які найбільше впливають на жителів Корнуолла, наприклад, правила щодо житла … Корнуолл має право на певний рівень самоврядування. Якщо уряд збирається визнати право Шотландії та Вельсу на більше самовизначення через їхні унікальні культурні та політичні позиції, то він повинен визнати і наші».Government of Cornwall Bill — Cornish Assembly — Dan Rogerson MP — July 2009

Рух за незалежність Корнуоллу отримав неочікуваний розголос у 2004 році, коли в альтернативному різдвяному зверненні на 4-му каналі за участю Сімпсонів Ліза Сімпсон скандувала «Звільніть Корнуолл зараз!». / Rydhsys rag Kernow lemmyn! («Свобода Корнуоллу зараз!») і тримає плакат з написом «Велика Британія геть з Корнуоллу».

Підтримка