Караганда́ (Караганди, КараґандаКараґанда // ; ) — місто в Казахстані, центр Карагандинської області, адміністративний центр Карагандинської міської адміністрації. Великий індустріально-промисловий, науковий і культурний центр.
10 лютого 1934 року Караганда отримала статус міста.
Сьогодні Караганда — найбільше місто області за населенням — 451,8 тис. осіб. і четверте за чисельністю населення в Казахстані (після — Алмати, Астани і Шимкенту).
Адміністративно місто поділене на два райони: імені Казибек-бі та Аліхана Бокейханова. Місцевими органами управління є міський акимат і міський масліхат.
У Караганді працюють великі підприємства з видобутку вугілля, а також підприємства машинобудування, металообробки і харчової промисловості. У місті працює велика кількість підприємств транспорту і зв'язку. Сьогодні Караганда є найбільшим промисловим, економічним і культурним центром Казахстану.
Населення Населення — 508824 особи (2021; 459778 у 2009, 436864 у 1999, 613797 у 1989).
Етимологія
Вважається, що свою назву місто отримало від поширеного в цих місцях чагарника карагани (жовта акація).
— караганне.
Історія
Ще в XIX столітті на місці міста не було нічого. Існує легенда, що в 1833 році хлопчик-пастух Аппак Байжанов знайшов вугілля. Наприкінці XIX століття почався видобуток вугілля спочатку російськими купцями, потім французькими і англійськими підприємцями. На копальнях працювали жителі селищ Велика Михайлівка, Тихонівка, Зелена Балка і Новоузенка.
У 1930 році був відновлений активний видобуток вугілля і почалося будівництво тимчасових жител типу глинобитних напівземлянок для приїджих робітників і їх сімей. Потім були побудовані селища Майкудук, Нова Тихонівка і Пришахтинський, у яких оселилася основна маса новоприбулих робітників і фахівців. Значно зросло населення і в старих селищах.
20 березня 1931 року КАЗЦИК постановив утворити Карагандинську робочу Раду з самостійним бюджетом з безпосереднім підпорядкуванням КАЗЦИКу. Його центр знаходився в селі Велика Михайлівка, що увійшло пізніше до складу міста. У 1931 році шахтарське поселення Караганда перетворено в робітниче селище, а в 1934 році в місто. У Караганді поліцейські розшукують невідомого підлітка, який, ймовірно, розкладає цеглини на краю дахів багатоповерхівок, передає кореспондент Tengrinews.kz. У поліції зазначили, що вже вживають заходів для встановлення особи підлітка. Після його ідентифікації відповідальність нестимуть і батьки — їх можуть притягнути за неналежне виконання обов’язків із виховання дитини.
У поліції підкреслюють: подібні «ігри» становлять серйозну загрозу для життя і здоров’я оточення, тому справу обіцяють взяти під особливий контроль.
Історія міста в будівництві
Упродовж усієї своєї історії Караганда забудовувалася планомірно і впорядковано, відповідно до генерального плану і проєктів «Карагандагіпрошахт» та інших інститутів. Над розробкою проєктів працювали добре підготовлені архітектори і конструктори.
Московськими архітекторами був розроблений перший генеральний план міста (1934—1938 рр.) під керівництвом Олександра Івановича Кузнецова, відомого архітектора і містобудівника, за проєктами якого було побудовано не одне місто на території всього Радянського Союзу. Нове місто було розраховане на 300 тисяч жителів. Вдало була вирішена система громадських центрів у поєднанні з прямокутною організацією транспортних магістралей і взаєморозташуванням функціональних зон. Місто повинне було стати затишним і «співмасштабним до людини».
До кінця 1960-х років населення Караганди вже становило понад 300 тисяч. Архітекторам і містобудівникам стало зрозумілим, що необхідний новий генеральний план, розрахований як мінімум на 600 тисяч осіб. Головна ідея нового генплану полягала у створенні єдиного міста, що об'єднувало Старе і Нове місто. Південно-східний район Караганди, де почалося інтенсивне будівництво, став місцем формування сучасного центру міста.
1960—1970-ті роки — час, позначений радянським містобудуванням як «будівництво панельок». Одна з переваг Караганди перед іншими містами на радянському просторі — це те, що талановиті архітектори, у їх числі Станіслав Ілліч Мордвінцев (заслужений архітектор і лауреат державної премії Республіки Казахстан), змусили панельні будинки «звиватися», грати кольором. У 1980-ті роки населення Караганди становило вже понад 600 тисяч мешканців. Нестримно зростало і саме місто. З'являлися нові мікрорайони, які стали «полігоном» для випробування нових містобудівних ідей. Архітекторам і містобудівникам удалося створити яскравий ансамбль різних за конфігурацією і поверховістю житлових будинків. У цей час ішло активне будівництво культурних пам'ятників, зводилися монументальні скульптури. У 1983 році в Караганді був побудований цирк. Проєкт викликав нарікання своєю дорожнечею і помпезністю. Проте міська влада наполягла і побудувала одну з найгарніших і найсучасніших споруд у республіці.
Наступне десятиліття стало для Караганди, так само як і для інших міст Казахстану, кризовим у всіх галузях економіки, у тому числі й містобудуванні.
З початком нового століття в місті знов закипіло будівництво: відновлюються головні вулиці, які були передбачені ще в першому плані будівництва міста, реконструюються житлові будинки, культурні й адміністративні будівлі, будуються нові помпезні торговельні центри, закладаються нові парки. До 10-річчя незалежності Казахстану побудований Етнопарк, аналогів цьому парку немає в республіці: на невеликій території відтворений ландшафт Карагандинської області.
Караганда і українці Розміщення довкола шахт і новобудов військово-промислового комплексу радянських концтаборів (Пєсчанлаг, Карлаг) привели до появи в цій місцевості українців, які складали до половини в'язнів. Нова хвиля ув'язнених українців наповнила концтабори повстанцями УПА і підпільниками ОУН, також члени їх родин і національно свідомі українці вивозилися на «спецпоселення». Також на заслання та в табори потрапляли священники забороненої комуністами Української греко-католицької церкви. Після звільнення з ув'язнення радянський режим забороняв повертатися українцям додому, і вони осідали в Караганді та околицях. Також сюди потрапляли випускники українських навчальних закладів і якась їх частина тут залишилась.
В Караганді існує парафія Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ, при якій діє недільна школа для дітей та українська бібліотека.
Також в місті діють об'єднання українців - "Рідне слово" та "Українки в Казахстані".
Транспорт
Міський транспорт
Основні види міського транспорту: автобуси, тролейбуси і маршрутні таксі. В день міський транспорт перевозить 470 тисяч осіб. Основну частину пасажирообігу беруть на себе автобуси — 74 % всіх пасажирів, маршрутні таксі — 24 %, тролейбуси — 2 % пасажирів.(данні 2005 року)
Міжміський транспорт
Аеропорт «Сари-Арка» пов'язує Караганду з багатьма містами світу. Він забезпечує прийом і випуск всіх типів літаків.
Залізничний вокзал Караганди, знаходиться в центрі міста. Поруч розташований автовокзал, утворюючи дуже зручний транспортний вузол. З Карагандинського автовокзалу вирушають автобуси не лише по Казахстану, але і по Росії (міста Томськ, Омськ, Новосибірськ, Барнаул, Кемерово, Єкатеринбург, Тюмень, Казань), до Монголії (місто Улгій) і Киргизії (місто Бішкек).
Промисловість
У Караганді працюють великі підприємства вугільної промисловості. Машинобудування, металообробка, харчова промисловість. Обсяг виробництва промислової продукції міста в 2005 році склав 64,1 млрд.тенге.
Харчова промисловість
Найбільші підприємства: Хлібозавод — ВАТ «Караганди-нан» ВАТ «Карагандинський маргариновий завод» ВАТ «Цукерки Караганди». ЗАТ ІП «Ефес Караганда пивоварний завод» ТОО «Акнар» — птахофабрика.
Машинобудування і металообробка
Провідними підприємствами машинобудівної галузі є: ЗАТ «Карагандинський завод електротехнічного устаткування», «Карагандинський машинобудівний завод ім. Пархоменко», АОЗТ «КАРГОРМАШ-ІТЕКС»(Завод, вже не діє), ТОО фірма «Механомонтаж», ВАТ «Карагандинський літейно-машинобудівній завод», ВАТ «Автоматика», ТОО «Булат», «Езанол», ТОО «Темко».
Освіта В місті знаходиться Карагандинський державний технічний університет.
Спорт У місті базується хокейний клуб «Сариарка», який виступає в Казахстанській хокейній лізі і в чемпіонаті Росії серед команд вищої ліги.
Клімат
Клімат у Караганді різко-континентальний з суворими зимами, спекотним літом і замалою річною кількістю опадів.. Влітку рослинність вигоряє.
ПоказникСіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервеньЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГруденьРікАбсолютний максимум °С962231363940403728191240Середній максимум °С-9-9-31120252725199-2-89Середня температура °С-14-14-6513192118123-5-113Середній мінімум °С-19-19-12-161214116-1-10-16-2Абсоютний мінімум-42-41-35-24-10-23-1-7-19-38-43-43Норма опадів211918223636413322352722332
Персоналії Барулін Костянтин Олександрович ( 1984) — російський хокеїст. Йосип Верт ( 1952) — ординарій Преображенської єпархії в Новосибірську, католицький єпископ, єзуїт. Воробйов Павло Сергійович ( 1982) — російський хокеїст. Гаврилін Андрій Юрійович ( 1978) — казахстанський хокеїст. Головкін Геннадій Геннадійович ( 1982) — казахстанський професійний боксер. Кадиров Ахмат Абдулхамидович (1951—2004) — чеченський релігійний і державний діяч. Перший Президент Чеченської Республіки. Кайша Атаханова (нар. 1957) — казахська біолог, громадська діячка. Кручинін Андрій Анатолійович ( 1978) — російський хокеїст. Младецький Ігор Костянтинович ( 1946) — український науковець. Муравйов Володимир Павлович ( 1959) — радянський легкоатлет, олімпійський чемпіон. Нефедьєв Євген Іванович (1970—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Панін Григорій Валерійович ( 1985) — російський хокеїст. Подгайська Ольга Сергіївна ( 1981) — композитор, органіст, викладач музичних дисциплін. Приходько Михайло Володимирович (1976—2024) — російський військовик і найманець, участник вторгнення в Україну і війни в Малі. Радовський Марат Давидович ( 1946) — український кінооператор. Микола (Сімкайло) (1952—2013) — єпископ Української греко-католицької церкви. Сон Едуард Васильович ( 1964) — радянський та казахський футболіст. Стеклов Володимир Олександрович (1948) — радянський і російський актор театру і кіно. Фінонченко Андрій Юрійович ( 1982) — казахстанський футболіст. Франскевич Денис Валерійович ( 1981) — російський хокеїст. Гарник Тетяна Петрівна – український лікар-терапевт, доктор медичних наук, професор.
Джерела
Література
Посилання KrgDays.kz — форум міста, вся Караганда на Krgdays.kz Караганда на MyCity.kz — навігаційно-довідкова система Портал міста Карагандинські новини Акимат Карагандинської області Масліхат м. Караганди Електронний атлас Караганди Форум міста Караганди Форум Караганди Сайт присвячений місту Історія Караганди і Карагандинської області Почесні громадяни Караганди Караганда на WikiMapia — анотовані супутникові знімки Свіжі новини Караганди — додайте свої на сайті соціальних новин Сайт Торговельно-промислової Палати Карагандинської області Сайт Митного Управління по Карагандинської Області Сайт Управління статистики Карагандинської області Сайт Департаменту підприємництва і промисловості Карагандинської області Сайт Автовокзала міста Караганди Маршрути міського транспорту На Вікімапії