Дренго () або Кваррель-Дренго () — родина нормандських найманців, одна з перших, хто вирушив до Південної Італії, щоб воювати на службі в лангобардівPeder G. Thorsen, De Danske Runemindesmaerker, volume= I, 1864, p. 160.. Вони стали найвідомішою нормандською родиною після Отвілів.
Походження Родина походила з Карро (), поблизу Авен-ан-Бре, на схід від Руана. Від латинського імені Carreaux () родина отримала свою альтернативну назву «Кваррель-Дренго» ().
Першими відомими членами родини є п'ять братів. Четверо з них супроводжували свого єдиного брата-вигнанця, Осмонда, який убив одного з мисливських товаришів герцога Нормандського Роберта I. Джерела розходяться в думках щодо того, хто саме з братів очолював подорож на південь:
Ордерік Віталій і Вільгельм Жюм'єж вказують ім'я Осмонд; Ральф Глабер називає Рудольфа; Лев з Остії, Амат з Монтекассіно та Адемар Шабанський називають Жільбера Буатера.
Згідно з більшістю південноіталійських джерел, останній був призначений ватажком у Битві при Каннах у 1018 році. Рештою братів були Асклеттін та Райнульф, ймовірно, молодші брати Жільбера. Деякі джерела, як-от Глабер, стверджують, що загін із 250 нормандських воїнів зупинився в Римі, щоб зустрітися з папою Бенедиктом VIII. Потім вони рушили до однієї зі столиць Малої Лонгобардії: Салерно або Капуї. Звідти вони приєдналися до Мелуса Барійського, лідера лангобардських повстанців в Апулії.
Підйом Нормандці під керівництвом Дренго успішно боролися разом із МелусомChalandon (1907), p. 53 аж до поразки при Каннах у 1018 році. Після цього у 1022 році зійшов на престол імператор Генріх II, який заспокоїв регіон, зберігаючи статус-кво між греками та лангобардами, він подарував племіннику Мелуса землю в графстві Коміно, в долині Гарільяно. Цей племінник Мелуса привів із собою багатьох нормандських найманців, включаючи представників родини Дренго, за винятком Рудольфа, який повернувся з деякими людьми до Нормандії.
Дренго не досягли великих висот за старших синів: Жільбер загинув у Битві під Каннами, а Рудольф повернувся до Франції. Лише наймолодший Райнульф довів родину Дренго до найвищих висот. Він зі своїми людьми підтримав поваленого герцога Неаполітанського Сергія IV у 1029 році. Коли Сергій повернувся до влади, він віддав Райнульфу заміж не лише свою сестру, а й територію в межах власного герцогства — місто та околиці Аверси. Райнульф негайно взявся за зміцнення міста на вершині пагорба, і так народилася перша нормандська держава в Італії — Аверське графство.
У 1042 році Асклеттин, який приєднався до Отвілів, отримав Ачеренцу під час розподілу завойованої нормандцями території в Апулії на 12 сеньйорій.
Правління в Капуї Безумовно, найважливішою подією в сімейній історії клану Дренго було завоювання Капуанського князівства в 1058 році. У 1057 році помер лангобардський князь Капуї Пандульф VI, і Річард, син Асклеттина, негайно взяв Капую в облогу. Наступного року місто здалося, але Річард, хоча й прийняв княжий титул, залишив до 1062 року місто в руках його законного князя, Ландульфа VIII.
Річард також встановив свій сюзеренітет над Гаетою в 1058 році та відправив свого сина, Жордана, щоб той захопив місто в 1062 році, хоча це було зроблено лише в 1064 році. Річард і Жордан працювали над розширенням влади родини Дренго на північ, у Лаціумі та Абруцціо. Вони утворили єдину протидію могутності нормандської родини Отвілів, який тоді завоював Калабрію та Сицилію. Тож папство звернулося до князів Капуї, щоб ті захистили його, а Річард та Йордан стали утворювачами пап: вони військовою силою нав'язали кандидатів на папський престол Гільдебранда та реформаторів. У 1077 році Річард, тоді рівний Роберту Гвіскару, почав облогу Неаполя, але помер у 1078 році. Жордан не продовжував облогу, але за його правління вплив Дренго зменшився пропорційно впливу Отвілів, які завершили свої завоювання на Сицилії та вигнання греків з півострова.
З 1092 по 1098 рік Дренго вигнали з Капуї ломбардські громадяни. Після їхнього повторного встановлення на престол, відносна влада династії дедалі більше знижувалася. Вони все ще намагалися захистити папство, але безуспішно. Вони були змушені підкоритися герцогу Апулії, а потім королю Сицилії Рожеру II. Роберт II Капуанський повстав проти останнього та провів своє життя, намагаючись за допомогою імператора та папи повернути своє князівство, але безуспішно. Він помер у 1156 році, і влада Дренго була повністю зруйнована.
Генеалогія П'ять відомих братів та їхні нащадки:
Жільбер Буатер (помер 1018) Осмонд Рудольф Райнульф I Дренго, граф Аверси (1030—1045) Асклетин, граф Ацеренци Асклетин, граф Аверси (1045) Ранульф II Річард Роберт, граф Аліфе і Каяццо (1086—1115) Ранульф III, граф Аліфе та Каяццо (1108—1139) та герцог Апулії (1137—1139) Роберт Річард, граф Рупеканіна, сьогодні Равісканіна Андрій, граф Рупеканіна, сьогодні Равісканіна Гілберт, лорд Солофри Річард I, граф Аверса (1049—1078) та князь Капуї (1058—1078) Жордан I, князь Капуї (1078—1090) Річард II, князь Капуї (1090—1106) Роберт I, князь Капуї (1106—1120) Річард III, князь Капуї (1120) Жордан II, князь Капуї (1120—1127) Роберт II, князь Капуї (1127—1156) Роберт Жорданія, Візантійський Себастос Джонатан, граф Каріноли (помер 1094) Роберт Олександр Дрого Губерт
Райнульф Трінканокт, граф Аверський, був сином брата Асклеттина з Ачеренци. Чи був цей брат одним із його відомих чотирьох братів, чи іншим братом чи сестрою, невідомо. У нього був син Герман, який також був графом Аверси.
Примітки
Джерела
European Commission presentation of The Normans Norman Heritage, 10th-12th century. Norwich, John Julius. The Normans in the South 1016-1130. Longmans: London, 1967. Norwich, John Julius. The Kingdom in the Sun 1130-1194. Longman: London, 1970. Chalandon, Ferdinand. Histoire de la domination normande en Italie et en Sicile. Paris, 1907.