Тундра субантарктичних островів Антиподів (ідентифікатор WWF: AA1101) — австралазійський екорегіон тундри, розташований на субантарктичних островах Тихого океану.
Географія Екорегіон тундри субантарктичних островів Антиподів охоплює п'ять груп віддалених субантарктичних островів, розташованих на південному заході Тихого океану, на південь від Нової Зеландії. Найпівнічнішим серед цих архіпелагів є острови Баунті — група з 13 острівців та багатьох невеликих скель, розташованих за 670 км на південний схід від Південного острова Нової Зеландії та за 530 км на південний захід від архіпелагу Чатем. За 215 км на південь від островів Баунті лежать острови Антиподів, що включають два невеликі острови та багато скель. Цей архіпелаг отримав свою назву через те, що він розташований на протилежній стороні земної кулі від Гринвіцької обсерваторії поблизу Лондона. Найбільшою групою островів в регіоні є Оклендські острови, які включають головний острів площею 442,5 км² та багато менших острівців загальною площею понад 100 км². Оклендські острови лежать за 360 км на південь від острова Стюарт або Ракіура та за 465 км на південь від Південного острова. За 275 км на південний схід від Окленда лежать острови Кемпбелла, які складаються з головного острова Кемпбелла та низки острівців і скель. Найпівденнішим островом регіону є віддалений острів Маккуорі, розташований за 1085 км на південний захід від Південного острова, за 1485 км на південний схід від Тасманії та за 1575 км на північ від Антарктиди.
Адміністративно острів Маккуорі належить Австралії і є частиною штату Тасманія, а Оклендські острови та архіпелаги Баунті, Антиподів і Кемпбелла належать Новій Зеландії. Архіпелаг є ще однією групою новозеландських субантарктичних островів, однак він лежить лише за 100 км на південний схід від острова Стюарт і має тепліший клімат, тому його відносять до окремого екорегіону помірних лісів острова Ракіура.
Новозеландські субантарктичні острови є найвищими вершинами великого підводного плато Кемпбелл, яке, як і решта Нової Зеландії, є частиною континенту Зеландія — фрагменту стародавнього суперконтиненту Гондвана. Зеландія відокремилася від Австралії 85—60 мільйонів років тому, однак була майже повністю затоплена водами Тихого океану приблизно 23 мільйони років тому. З геологічної точки зору основу островів Баунті складають гранітні породи фундаменту. Інші острови мають вулканічне походження, тому основу островів Кемпбелла складають базальти, а островів Антиподів та Оклендських островів — граніти, граувакки та сланці. Острів Маккуорі має унікальне геологічне положення. Він лежить уздовж між Індо-Австралійською та Тихоокеанською літосферними плитами і є єдиним у світі островом, що представляє собою підняту вище рівня моря частину серединно-океанічного хребта. Основу острова складають магматичні породи, зокрема базальтові подушкові лави.
Максимальна висота островів різниться між собою: невисокі острови Баунті підіймаються лише на 73 м над рівнем моря, гори Гамільтон і Флетчер на півдні острова Маккуорі підіймаються на висоту 410 м над рівнем моря, а найвищою вершиною регіону є гора Дік заввишки 705 м, розташована на острові в групі Оклендських островів. Рельєф новозеландських субантарктичних островів здебільшого горбистий, а острів Маккуорі складається з центрального плато, оточеною вузькою смугою прибережних низовин. Усі острови регіону демонструють спільну рису: великі ділянки стрімких прибережних скель, які є результатом постійної дії сильних морських хвиль. Острови Кемпбелла та Оклендські острови у минулому зазнали значного зледеніння. Ґрунти в регіоні здебільшого торф'янисті та заболочені. На рівних ділянках глибина шару ґрунту може подекуди досягати 8 м, однак на островах Баунті, що представляють собою голі скелі, ґрунти взагалі відсутні.
Клімат На більшості островів екорегіону переважає тундровий клімат (ET за класифікацією кліматів Кеппена), а на островах Баунті та у деяких прибережних районах Оклендського архіпелагу — субполярний океанічний клімат (Cfc за класифікацією Кеппена). Загалом клімат на островах регіону вологий, холодний та вітряний. Тут невпинно дмуть західні вітри, які можуть розвивати швидкість від 30 до 40 км/год. Зазвичай опади в регіоні випадають більше 300 днів на рік. Їх середньорічна кількість сильно різниться від острова до острова, але здебільшого вона менше 1500 мм. На більшості островів регіону, за винятком Маккуорі, середньорічна температура становить вище 5 °C, що дозволяє підтримувати деревну рослинність.
Флора Рослинний покрив на островах регіону варіюється залежно від географічної широти, яка є визначальним фактором, що впливає на розподіл рослинних угруповань. Іншими ключовими факторами є клімат (зокрема низька кількість сонячних променів), ґрунти (зазвичай заболочені й кислі) та вплив місцевої фауни (через витоптування та риття нір).
На островах Баунті рослинність обмежена лишайниками та водоростями, що ростуть серед скель. Натомість на Оклендських островах та у захищених від вітру частинах острова Кемпбелла зустрічаються одні з найпівденніших лісів у світі, у яких переважають (Metrosideros umbellata) та різні види (Dracophyllum spp.), (Coprosma spp.) та (Myrsine spp.). На інших новозеландських субантарктичних островах поширені чагарники, та різнотравні луки. Домінуючим видом купинних злаків на них є ендемічні (Chionochloa antarctica). Рослинність острова Маккуорі представлена купинними луками, на яких переважає (Poa foliosa) та тундрові угруповання, основу яких складають невисокі , зокрема азорелли (Azorella spp.) та (Colobanthus spp.). На більшості островів регіону поширені болота й торф'яники.
Тривала ізоляція островів регіону один від одного та від інших масивів суходолу у поєднанні з суворим кліматом та відсутністю людського впливу призвела до еволюції біоти та появи цікавих видів рослин. Незважаючи на те, що флористичне різноманіття регіону є відносно низьким, що відображає його розташування у високих широтах, флора цих субантарктичних островів має кілька помітних особливостей. До них належить присутність деяких видів на межі свого екологічного потенціалу, таких як (Alsophila smithii), найпівденніша деревоподібна папороть у світі, а також великої кількості ендеміків. Рослини регіону також демонструють більше різноманіття у забарвленні квіток порівняно зі спорідненими видами з Нової Зеландії. На всіх островах, окрім островів Баунті, зустрічаються характерні субантарктичні — як види з циркумполярним поширенням, так і деякі ендеміки. Мегатрави, як правило, мають більші листя та квіти, ніж аналогічні рослини, поширені у помірних районах на півночі. Їхня характерна форма вважається адаптацією до низьких температур та хмарних, вологих умов. Багато видів рослин, поширених у прибережних районах новозеландських субантарктичних островів, також зустрічаються у субальпійських високогір'ях на материковій частині Нової Зеландії. Загалом флора островів є перехідною між помірною флорою Нової Зеландії та циркумполярною, менш різноманітною флорою Субантарктики.
На островах екорегіону зареєстровано близько 260 видів рослин, з яких 35 видів є ендеміками регіону. Навіть на крихітних островах Антиподів є три ендемічні таксони. 15 % видів судинних рослин, поширених на Оклендських островах, є ендеміками, зокрема усі три представники ендемічного роду (Pleurophyllum spp.). Ендеміками острова Маккуорі є (Corybas dienemus) та (Corybas sulcatus) — єдині види орхідей, відомі з субантарктичного регіону. Серед інших ендемічних рослин, поширених в екорегіоні, слід відзначити (Azorella polaris) та кілька видів (Anisotome spp.).
Фауна На субантарктичних островах екорегіону зареєстровано понад 50 видів морських птахів та близько 80 видів наземних птахів. Серед морських птахів, що утворюють гніздові колонії на островах регіону, слід відзначити десять видів альбатросів, зокрема ендемічних королівських альбатросів (Diomedea epomophora), антиподських альбатросів (Diomedea antipodensis), кампбельських альбатросів (Thalassarche impavida), баунтійських альбатросів (Thalassarche salvini) та (Thalassarche cauta steadi), які не гніздяться більше ніде у світі, а також сім видів пінгвінів, зокрема ендемічних білогорлих пінгвінів (Eudyptes schlegeli), півтора мільйона яких мешкає на острові Маккуорі, та прямочубих пінгвінів (Eudyptes sclateri), поширених переважно на островах Антиподів і архіпелазі Баунті. Серед інших морських птахів, поширених в екорегіоні, слід відзначити довгохвостих альбатросів (Phoebetria palpebrata), чорнобрових альбатросів (Thalassarche melanophris), сіроголових альбатросів (Thalassarche chrysostoma), чубатих пінгвінів (Eudyptes chrysocome filholi), жовтооких пінгвінів (Megadyptes antipodes), білогорлих буревісників (Procellaria aequinoctialis), сірих буревісників (Procellaria cinerea), сивих буревісників (Puffinus griseus), велетенських буревісників (Macronectes halli), пінтадо (Daption capense) та рудоволих пісочників (Charadrius bicinctus), а також ендемічних баунтійських бакланів (Leucocarbo ranfurlyi), оклендських бакланів (Leucocarbo colensoi), кембельських бакланів (Leucocarbo campbelli) та маккуорійських бакланів (Leucocarbo purpurascens).
Серед водоплавних та коловодних птахів, що зустрічаються на островах регіону, слід відзначити ендемічних новозеландських чирянок (Anas aucklandica), острівних чирянок (Anas nesiotis), маорійських левіній (Lewinia muelleri) та оклендських баранців (Coenocorypha aucklandica), а серед інших наземних птахів — новозеландських соколів (Falco novaeseelandiae), жовтолобих какарікі (Cyanoramphus auriceps), пое (Prosthemadera novaeseelandiae), новозеландських макомако (Anthornis melanura), великоголових тоутоваї (Petroica macrocephala) та новозеландських щевриків (Anthus novaeseelandiae), деякі з яких представлені ендемічними підвидами. Ендеміками екорегіону є два види папуг, поширених на островах Антиподів, — антиподські какарікі (Cyanoramphus unicolor) та золотаві какарікі (Cyanoramphus hochstetteri), предків яких, ймовірно, віднесли сюди сильні океанічні вітри. Деякі види та підвиди птахів, які раніше зустрічалися в регіоні, вимерли за останні століття внаслідок людської діяльності. Так, оклендські крехи (Mergus australis), які були поширені на Оклендських островах, вимерли на початку XX століття внаслідок полювання та хижацтва з боку завезених на острови свиней і пацюків, а (Hypotaenidia philippensis macquariensis) та маккуорійські какарікі (Cyanoramphus erythrotis), які були поширені на Маккуорі, вимерли наприкінці XIX століття внаслідок хижацтва з боку інтродукованих котів та пастушків уека (Gallirallus australis).
Земноводні, плазуни та наземні ссавці на островах відсутні. Натомість на узбережжях регіону розташовані великі лежбища морських ссавців, зокрема рідкісних новозеландських морських левів (Phocarctos hookeri), близько 99 % яких розмножуються на Оклендських островах та на островах Кемпбелла. На острові Маккуорі мешкає одна з основних світових популяцій південних морських слонів (Mirounga leonina). На островах регіону зустрічаються три види морських котиків — новозеландські морські котики (Arctocephalus forsteri), субантарктичні морські котики (Arctocephalus tropicalis) та антарктичні морські котики (Arctocephalus gazella). Також їх регулярно відвідують морські леопарди (Hydrurga leptonyx), однак ці тварини тут не розмножуються. Інші види антарктичних тюленів, такі як тюлені-крабоїди (Lobodon carcinophaga) та тюлені Ведделла (Leptonychotes weddellii), зустрічаються в регіоні рідше. У водах навколо островів Кемпбелла та Оклендських островів розмножуються південні кити (Eubalaena australis).