Відмова від дитини — ситуація, коли батьки відмовляються або більше не приймають дитину як члена сім'ї. Відрізняється від того, щоб віддати дитину на усиновлення. Це соціальний та міжособистісний акт, який, як правило, відбувається пізніше у житті дитини. Серед іншого, це не передбачає жодної відповідальності за майбутню турботу, що робить його схожим на розлучення чи чоловіка/дружини. Зречення від дитини може спричинити позбавлення спадщини, вигнання з сім'ї або , а часто і всі три.
Зречення від дитини часто є табу. У багатьох країнах це є формою відмови від дитини і є незаконною, коли дитина є неповнолітньою.
У окремих випадках суспільство та його інститути приймають акт зречення. Наприклад, британський політик мав двох дорослих синів, причому обидва були юнаками під час Другої світової війни; один воював у британських військах, а інший, Джон Амері, перейшов на бік Німеччини та транслював пропагандистські радіопередачі на його батьківщину. Після закінчення війни в 1945 році Амері був відданий суду і страчений за зраду, після чого його батько попросив і отримав дозвіл від редакції Who is Who змінити дані своєї затвердженої біографії з двох синів на одного сина.
Примітки
Джерела та література
Child Abandonment and its Prevention in Europe. 2012 Faizul, Malik. "Parental Disownment: Implications for Property Transfers Among Children in India." Journal of Constitutional Law and Jurisprudence 8.1 (2025): 19-24. Vadlamudi, Eswari. "Deinstitutionalisation of children in care with special focus on institutional care in South Asia." Institutionalised Children Explorations and Beyond 5.1 (2018): 18-29.