Лаувей () або Наль () — персонажка скандинавської міфології, мати Локі. Його часто згадують за матронімом — Локі Лаувеярсон (давньосканд. «Локі, син Лаувей») у «Поетичній Едді», а не за очікуваним традиційним патронімом Локі Фарбаутасон («син Фарбауті») — у міфології, де спорідненість зазвичай визначається через батька.

Ім’я Значення давньоскандінавського імені «Лаувей» остаточно не з’ясоване, але загалом вважається, що воно пов’язане зі словом «lauf» («листя, листяний покрив»), можливо, із додаванням суфікса «-ey» (що зустрічається у жіночих іменах, таких як «Б’ярґей» чи «Торей»), або ж походить від гіпотетичної богині-дерева «lauf-awiaz» («листяна»).

Оскільки ім’я її чоловіка «Фарбауті» означає «небезпечний ударник», деякі дослідники запропонували природничо-міфологічну інтерпретацію: блискавка вражає листя або голки дерева — і виникає вогонь.Axel Kock, "Etymologisch-mythologische Untersuchungen", Indogermanische Forschungen 10 (1899) 90-111; summary in Jahresbericht über die Erscheinungen auf dem Gebiete der germanischen Philologie 21 (1899) p. 37 , but p. 227 he doubts that Nál is the same person as Laufey, and considers relating the latter name to death, as in Naglfar.

Згадки У «Ґюльфагіннінґ»(«Оманювання Ґюльві»), Високий (Гарр) представляє Локі як сина Фарбауті, зазначаючи, що «Лаувей або Наль» — його мати, а його брати — Бюлейстр і Гельблінді. В інших частинах цього ж твору Локі згадується за матронімом Лаувейсон («син Лаувей»). Це трапляється ще двічі у «Ґюльфагіннінґ» і один раз у «Скальдскапармал».

У «Скальдскапармал» («Мова поезії») Локі також згадується як «син Фарбауті» або «син Лаувей».

Лаувей перелічена серед «асин'яр» (богинь) в одному з «тулурів» (поетичних списків), що, можливо, спричинило те, що її син Локі був «включений до асів», як зазначає Сноррі Стурлусон у «Ґюльфагіннінґ».

Наль згадується двічі у Прозовій Едді як «Лаувей або Наль»: один раз у «Ґюльфагіннінґ» і один раз у «Скальдскапармал».

У поемі «Саги про Серлі», Наль і Лаувей представлені як одна особа: «Вона була тендітна й слабка, і тому її називали Наль [Голка]»bæði mjó ok auðþreiflig, ed. Carl Christian Rafn, Fornaldar Sögur Norðrlanda Volume 1, Copenhagen, 1829, p. 392.. Проте, за словами дослідника Джона Ліндоу, «пізнє датування цього тексту викликає сумніви щодо достовірності цієї інформації».

Бібліографія

Примітки