Князь Олексій Дмитрович Оболенський (, Санкт-Петербург — 21 вересня 1933, Дрезден) — російський державний діяч, обер-прокурор Святійшого Синоду (1905-1906).
Життєпис Народився року в родині сенатора, члена Державної ради, дійсного таємного радника князя Дмитра Олександровича Оболенського (1822-1881) і княгині Дарії Петрівни Трубецької (1823-1906).
У 1877 році він закінчив Імператорське училище правознавства, після чого проходив військову службу в . У травні того ж року його було зараховано до Міністерства юстиції в чині титулярного радника та призначено для роботи в Першому департаменті Сенату. Невдовзі він залишив службу в Петербурзі й вирушив до Калузької губернії, де розпочав службу на виборній посаді.
У 1881 році був обраний почесним мировим суддею Калузької губернії і головою з'їзду мирових суддів, в 1883 році - в Козельський повіті Козельським повітовим предводителем дворянства (1883). Також обирався гласним Калузьких губернських земських зборів. У 1882 році отримав чин камер-юнкера.
У 1894 році був призначений інспектором з сільськогосподарської частини Міністерства землеробства та державного майна; Був членом першої сесії сільськогосподарської ради. У липні 1895 — призначений керуючим Державним дворянським земельним і селянським поземельним банками, у травні 1896 — отримав чин дійсного таємного радника.
У травні 1897 року був призначений товаришем міністра внутрішніх справ, брав участь у перегляді положення про селян і керував комісією з питання про граничне земельне оподаткування, про передачу квартирного податку містам. У жовтні 1901 року через розбіжності з міністром внутрішніх справ Сипягіним залишив посаду і був призначений сенатором з пожалуванням до шталмейстерів Двору.
У 1902-1905 роках служив товаришем міністра фінансів. У квітні 1905 був призначений членом Державної ради, де приєднався до фракції "Група Центра".
З весни 1905 знову керував Державним дворянським земельним і селянським поземельним банками. З жовтня 1905 року по квітень 1906 року в уряді графа Вітте обіймав посаду обер-прокурора Святійшого синоду. При ньому розроблялося питання про скликання Помісного собору Російської православної церкви і заснована передсоборна присутність. Був одним із найближчих помічників Вітте при розробці жовтневих актів 1905 року. З квітня 1906 до 1917 року був членом Державної ради.
Після 1918 року емігрував до Німеччини. Помер у Дрездені у 1933 році. Нагороди
Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (26.02.1888) Орден Святого Володимира 4-го ступеня (30.08.1891) Орден Святої Анни 2-го ступеня (03.02.1894) Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (18.04.1899) Орден Святої Анни 1-го ступеня (17.04.1905) Орден Святого Володимира 2-го ступеня (01.01.1912) Орден Білого орла (06.05.1915) Медаль «У пам'ять коронації імператора Олександра III» (1883) Медаль «У пам'ять царювання імператора Олександра III» (1896) Медаль «У пам'ять коронації Імператора Миколи II» (1896) Медаль «У пам'ять 300-річчя царювання дому Романових» (1913)
Іноземні:
французький орден Почесного легіону, командорський хрест (1897) австрійський орден Залізної корони 1-го класу (1904)
Література
Список гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1 сентября 1914 года. — , 1914. — С. 206—207. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997 в 6 томах. Т. 5. — : «Пашков дом», 1999. — С. 185. Федорченко В. И. Императорский Дом. Выдающиеся сановники: Энциклопедия биографий: В 2 т. — Красноярск: БОНУС; : ОЛМА-ПРЕСС, 2003.