Каста () — термін, що іспанською та португальською мовами означає «походження» та історично використовувався як расовий та соціальний ідентифікатор. У контексті Іспанської імперії в Америці цей термін також стосується теоретичної основи, яка постулює, що колоніальне суспільство функціонувало за ієрархічною расовою «кастовою системою». З самого початку колоніальна іспанська Америка призвела до широкого поширення змішаних шлюбів: метисації іспанців (), корінних народів (), та африканців (). Основними категоріями змішаної раси, що фігурували в офіційній колоніальній документації, були метисами (), зазвичай нащадок іспанця та корінного жителя; та мулати (), нащадок іспанця та африканца. У розписах замків XVIII століття використовували безліч термінів для позначення людей зі змішаним іспанським, корінним та африканським походженням, але невідомо, чи були вони широко поширені в Іспанській імперії офіційно чи неофіційно.
Етимологія — іберійське слово (існує в іспанській, португальській та інших іберійських мовах з часів Середньовіччя), що означає «родовід». Вперше воно було задокументоване в іспанській мові в 1417 році і пов'язане з протоіндоєвропейським . У ранньомодерний період португальське casta дало початок англійському слову caste.«Caste», Merriam-Webster's Collegiate Dictionary, 10th edition. (Springfield, 1999.)«Caste», New Oxford American Dictionary, 2nd edition. (Oxford, 2005).
Використання термінології Каста
В історичній літературі питання про те, як расові відмінності, ієрархія та соціальний статус функціонували з плином часу в колоніальній Іспанській Америці, є дискусійним і суперечливим.Vinson, Ben III. Before Mestizaje: The Frontiers of Race and Caste in Colonial Mexico. New York: Cambridge University Press 2018. Хоча термін (система каст) або («суспільство каст») використовується в сучасному історичному аналізі для опису соціальної ієрархії, заснованої на расовій приналежності, де іспанці займають перше місце, архівні дослідження показують, що не було ніякої жорсткої «системи», яка б мала чітко визначене місце для окремих осіб. Скоріше, існувала більш рухлива соціальна структура, де люди могли переходити з однієї категорії в іншу, або зберігати чи отримувати різні ярлики залежно від контексту. У XVIII столітті «картини каста» передбачали фіксовану расову ієрархію, але цей жанр цілком міг бути спробою впорядкувати систему, яка була більш мінливою. «Для колоніальних еліт „картини каста“ цілком могли бути спробою зафіксувати жорсткий поділ за расовою ознакою, навіть коли він зникав у соціальній реальності».
Вивчення реєстрів у колоніальній Мексиці поставило під сумнів інші наративи, яких дотримуються деякі науковці, наприклад, що іспанські іммігранти, які прибули до Мексики, були майже виключно чоловіками, або що «чисті іспанці» були частиною невеликої впливової еліти. Іспанці були найчисленнішою етнічною групою в колоніальних містах, а також чорнороби і бідняки, які мали повністю іспанське походження.
У Новій Іспанії (колоніальній Мексиці) під час Мексиканської війни за незалежність раса та расові відмінності були важливим питанням, а кінець імперського правління мав велику привабливість. Хосе Марія Морелос, якого у хрещенні було зазначено як іспанця, закликав до скасування формальних відмінностей, які імперський режим встановлював між расовими групами, виступаючи за те, щоб «називати їх усіх і кожного американцями».Цитовано в Enrique Krauze, Mexico: Biography of Power. New York: HarperCollins 1997, p. 112 Щоб запобігти заворушенням на етнічному ґрунті, 1810 року Морелос видав розпорядження: «Той, хто підвищує голос, має бути негайно покараний». У 1821 році расові питання стали предметом переговорів, результатом яких став План Ігуали.quoted in Krauze, Mexico, p. 111.
Дебати про «колоніальну кастову систему» Ступінь, до якого ярлики расових категорій мали правові та соціальні наслідки, є предметом академічних дебатів з тих пір, як ідея «кастової системи» була вперше розроблена польсько-венесуельським філологом Анхелем Розенблатом та мексиканським антропологом Гонсало Агірре Бельтраном у 1940-х роках. Обидва автори популяризували ідею про те, що расовий статус був ключовим організуючим принципом іспанського колоніального правління, теорія, яка стала звичним явищем в англомовному світі протягом другої половини ХХ століття. Однак нещодавні академічні дослідження в Латинській Америці широко оскаржують це поняття, вважаючи його хибним та ідеологічно обґрунтованим переосмисленням колоніального періоду, як показано нижче.
Пілар Гонсальбо у своєму дослідженні («Бродяга каст», 2013) відкидає ідею існування «кастової системи» або «кастового суспільства» в Новій Іспанії, що розуміється як «соціальна організація, заснована на расовій приналежності і підтримувана примусовою силою».Gonzalbo Aizpuru, Pilar, «La trampa de las castas» in Alberro, Solange and Gonzalbo Aizpuru, Pilar, La sociedad novohispana. Estereotipos y realidades, México, El Colegio de México, 2013, p. 15–193. У своїй роботі вона також стверджує, що певні підсвідомі та зневажливі послання в кастових картинах не були загальним явищем, і що вони почали здійснюватися лише в певних середовищах кріоллських олігархій після реформізму Бурбонів та напливу ідей наукового расизму з ілюстрації в деяких енциклопедичних середовищах колоніальної буржуазії.
Джоанна Раппапорт у своїй книзі про колоніальну Нову Гранаду «Зникаючий метис» відкидає кастову систему як інтерпретаційну рамку того часу, обговорюючи як легітимність моделі, що діяла в усьому колоніальному світі, так і звичний зв'язок між «кастою» і «расою».
Аналогічно, у дослідженні Берти Арес 2015 року про віце-королівство Перу зазначається, що термін «каста» майже не використовувався колоніальною владою, що, за її словами, ставить під сумнів існування «кастової системи». Навіть у XVIII столітті він використовувався рідко і з'явився у формі множини «касти», що характеризується неоднозначним значенням. Це слово не стосувалося конкретно верств населення, які були змішаної раси, але також включало як іспанців, так і корінне населення нижчого соціально-економічного рівня, часто вживалося разом з іншими термінами, такими як plebe, vulgo, naciones, clases, calidades, otras gentes тощо.Ares, Berta, «Usos y abusos del concepto de casta en el Perú colonial», ponencia presentada en el Congreso Internacional INTERINDI 2015. Categorías e indigenismo en América Latina, EEHA-CSIC, Sevilla, 10 de noviembre de 2015. Citado con la autorización de la autora.
Бен Вінсон у своєму дослідженні історичних архівів Мексики, проведеному в 2018 році і присвяченому питанню расового розмаїття в Мексиці та її відносинам з імперською Іспанією, підтвердив ці висновки.
Як показали ретельні архівні дослідження, система, яку часто називають або , як система фіксованої класифікації осіб насправді не існувала. У суспільстві спостерігалася значна плинність, коли одні й ті самі особи одночасно або з часом могли бути віднесені до різних категорій. Люди самоідентифікували себе за допомогою певних термінів, часто для того, щоб змінити свій статус з однієї категорії на іншу на власну користь. Наприклад, обидва й іспанці були звільнені від сплати данини, але обидва типи були однаково підвладні інквізиції. з іншого боку, сплачували данину, але були звільнені від інквізиції. У деяких випадках може спробувати «здатися» щоб уникнути інквізиції. може спробувати видати себе за уникнути зобов'язань щодо сплати данини.
Картини «Касти», створені переважно в Мексиці XVIII століття, вплинули на сучасне розуміння раси в іспанській Америці, концепції, яка саме в цей час почала проникати в Бурбонську Іспанію з Франції та Північної Європи. Вони нібито демонструють фіксовану «систему» расової ієрархії, яка оскаржується сучасними академічними колами. Ці картини слід оцінювати як створення елітами Нової Іспанії для елітарної аудиторії як на іспанських територіях, так і за кордоном зображень змішання іспанців з іншими етнічними групами, деякі з яких були інтерпретовані як принизливі за своєю природою або такі, що викликають соціальне обурення. Таким чином, вони корисні для розуміння еліти та її ставлення до нееліти, а також досить цінні як ілюстрації аспектів матеріальної культури пізньої колоніальної епохи.Santiago Paúl Yépez
Процес змішування предків шляхом об'єднання людей різних рас відомий у сучасну епоху як ( , ). Зf іспанським колоніальним правом, касти змішаної раси класифікувалися як частина а не , що ставило корінне населення поза межі латиноамериканської сфери з іншими обов'язками та правами, ніж у іспанців та метисів.
Кастову систему ці історики помилково витлумачили б як аналогічну кастам Індії. Враховуючи, що у віце-королівській Іспанській Америці ніколи не існувало закритої системи, заснованої на правах народження, де рівень народжуваності, а отже, і багатство, створювали «кастову систему», яку важко було проникнути; радше, статут (концепція релігійного коріння, а не біологічного чи расового), згідно з якою індіанець та метис, як новий християнин, мав обмеження в доступі до певних професій до повної асиміляції свого навернення до католицизму; але це не завадило його соціальному зростанню, і він навіть отримував захист, який сприяв би його соціальній мобілізації, захист, який мав старий християнин не користувався б (наприклад, звільненням від усіх податків білих, за винятком данини корінних народів, або звільненням від Святої інквізиції). Тоді поняття «кастового суспільства» або «кастової системи», характерні для колоніального суспільства, були б абсолютно анахронічними формулюваннями і могли б стати частиною іспанської «Чорної легенди». З огляду на це, у роботах, що передували роботам Розенблата та Бельтрана, не можна було знайти згадок про те, що Іспанська імперія була суспільством, заснованим на расовій сегрегації. Ні в Ніколаса Леона, Грегоріо Торреса Кінтеро, Бланшара, ні в Каталозі Еррери та Цицерона (1895), ні в статті «Кастас» у «Словнику історії та географії» (1855), ні в «Політичному есе» Александра фон Гумбольдта про іспано-американські території, які він відвідав під час своїх наукових експедицій. Серед інших робіт, які згадують про існування каст та картин із зображенням каст, не маючи на увазі конотації із сучасним расизмом, який прийшов до Америки після французького Просвітництва.
Це змусило б цих критиків зробити висновок, що ці колоніальні суспільства були скоріше класового типу, що хоча між класом і расою існував зв'язок між класом і расою через касти, він був не причинним, а наслідковим (не будучи самоціллю раси, яка розумілася в іспаномовній традиції як щось суто духовне, а не стільки біологічне). Метою каст була реєстрація ідентичності родів, щоб зареєструвати їх у спільноті іспанців, спільноті індіанців, з отриманими послугами та привілеями, які не порушували б економічного потенціалу індивіда касти, а також не мали на меті формально відокремити їх від владних позицій, але ієрархізувати їх у феодальному суспільстві (що не рівнозначно одному й тому ж, доки їм не перешкоджали піднятися до шляхетства або бути частиною комерційної дрібної буржуазії). Тоді намісницьке суспільство було б суспільством «якісним», становим, корпоративним, патронажним і профспілковим, де кожна соціальна група не була обумовлена расою, і це також не визначало трудові відносини його мешканців. У парафіяльних реєстрах ніколи не було б тенденції до класифікації в такій кількості незліченних змішань, як у кастових таблицях, що було б художнім феноменом, характерним для епохи Просвітництва.