Вулиця Пекарська — одна з вулиць міста Львова, розташована в Личаківському районі. Простягається від вулиці Івана Франка до вулиці Мечникова (біля головного входу на Личаківський цвинтар). Проходить між вулицями Личаківською і Левицького, паралельна до них. Забудова Пекарської різноманітна: віденський класицизм, модерн, закопанський стиль, конструктивізм, сталінський ампір, новобудови. На вулиці розташована значна кількість освітньої та медичної інфраструктури.

Довжина нинішньої Пекарської вулиці становить близько 1400 метрів. Вулиця орієнтована із заходу на схід, вимощена бруківкою, обсаджена деревами (крім нижньої частини). У верхній частині до вулиці з півдня прилягають зелені насадження території. В цьому районі височіє пагорб (321 метрів над рівнем моря), що має назву Новокампіановська гора (з XIX століття — Шуманівка), на якому збереглися сліди валів XVII століття, побудовані міським бургомістром Мартином Кампіаном.

Тут розташовані два медичні університети національного рівня: Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького та Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького. З медичної інфраструктури є обласні центри: Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня, Львівський обласний клінічний діагностичний центр, Львівський обласний центр служби крові, Львівське обласне патологоанатомічне бюро. На вулиці також розташований Ботанічний сад.

20 % від всіх адрес вулиці є архітектурними пам'ятками місцевого значення, серед них три палаци: неоготичний палац Туркулів-Комелло, палац Сєменських-Левицьких, палац графа Орловського.

Історія Назви Від 1544 року — вулиця Тембжицька або Темричевська. Від 1690 року — вулиця Пекарська. Під час німецької окупації (від 1943 року) — вулиця Бакерґассе (назва вулиці Пекарської німецькою мовою). Історична назва повернена вулиці у липні 1944 році.

Розвиток вулиці Вулиця утворилася на місці дороги, яка була прокладена паралельно до лінії міських бастіонних фортифікацій, що споруджувалися у 1690-х роках за ініціативи коронного гетьмана Станіслава Яблоновського та під керівництвом коменданта Львова Яна Беренса. За розрахунками львівського історика Мирона Капраля на підставі податкового реєстру 1618 року на цій вулиці були 44 будинки; близько 60 % мешканців були поляками, близько 40 % — русинами (тобто українцями); наприкінці нинішньої вулиці Пекарської існувало поселення Воля Кампіановська, яке налічувала 53 будинки (85 % мешканців — поляки, 10 % — німці і 5 % — русини).

З початку XVIII століття промисловий центр Львова переміщується до середмістя, де позацехові ремісники активніше заселяють вулицю Пекарську.

Наприкінці XVIII століття вулиця частково забудована невеликими будиночками садибного типу, до середини XIX століття садибна забудова охопила майже всю вулицю, у 1890-х роках суцільна забудова вулиці багатоповерховими будинками дійшла до нинішньої вулиці Патріарха Димитрія Яреми. Надалі вулиця забудовувалася переважно корпусами навчальних закладів та медичних установ, які вже не створювали суцільної лінії забудови.

Над ними височіє пагорб, який називався Новокампіанівською горою, а з XIX століття Шуманівкою. На пагорбі збереглися сліди валів фортифікацій XVII століття.

Верхня (або східна) частина Пекарської та Личаківської в середині XIX століття отримала назву «львівської Калабрії». Це пов'язано з приступним угрупуванням, яке вдень укривалася в одному з будинків біля цвинтаря, а вночі виходила полювати за самотніми перехожими. Головного злодія прозвали «цирюльником», адже під будь-яким приводом чіплявся до них, і у відповідний момент швидко заліплював обличчя жертви пластиром із пташиного посліду. Позбавлена зору і можливості покликати на допомогу людина ставала легкою здобиччю для решти банди, яку обкрадали.

1844 року власниця палацу на Пекарській, 50 відкрила купальню на ставі у палацовому парку. Львів'яни відвідували цей заклад, на свята та в неділю тут грав військовий оркестр. Для жінок існували купальні на сусідньому Вороблячому ставі у саду монастиря сакраменток; басейн у саду (нині — басейн Зооветеринарної академії). Проте, через отруєння риб у цьому ставі милом стали причиною заборони доступу до нього світським особам, а купальню перенесли 1846 року на став Шумана.

1914 року на початку вулиці побудували найелегантніший на той час готель Львова — «Краківський», у приміщенні якого нині міститься Апеляційний суд Львівської області.

На початку 1936 року по всій міжвоєнній Польщі пройшли страйки лівих радикалів та робітників. Після розстрілу демонстрації робітників Краківської гумової фабрики «Семперит» 23 березня 1936 року напруженість в країні збільшилася. У Львові протести проти насильницьких дій влади перейшли до вуличних боїв з барикадами.

14 квітня о 10:00 ранку близько 3000 безробітних, організовані комуністами, зібралися перед біржею праці у Львові. Поліція застосувала силу. Важкопоранені демонстранти Владислав Козак і Микола Середа, невдовзі Козак помер. Тоді, похорони призначені на 16 квітня 15:00 годину перетворили на комуністичну демонстрацію. Під час цієї демонстрації на вулиці Пекарській відбувся напад поліції на учасників демонстрації.

У 1930-х роках Аптекарське товариство й інші професійні об'єднання фінансували спорудження окремого корпусу фармації на Пекарській. Для цього розроблено проєкт надбудови кам'яниці Аптекарського товариства, який не вдалося реалізувати.

У 1960-х роках від вулиці Тершаковців (тоді вулиця Марченка) до вулиці Пекарської проклали асфальтовану дорогу.

У 2013 році була проведена реконструкція вулиці від її початку до перехрестя з вулицею Тершаковців.

Впродовж 2020—2021 років відбулася реконструкція решти вулиці, прокладено велодоріжку. Також відбулася повна заміна всіх мереж — новий колектор, водопостачання, нове освітлення, нові хідники, нові зони паркування.

+

Вулиця Пекарська на плані міста 1829 року Вулиця Пекарська на плані міста 1917 року Вулиця Пекарська на плані міста 1939 року

Забудова та архітектурні пам'ятки Адміністративна будівля (№ 1) Пам'ятка архітектуримісцевого значення № 1363

Адміністративна будівля. У міжвоєнний період на першому поверсі будівлі містилися магазин зброї та букіністичний магазин Пелецького, магазин канцелярського приладдя Ґлоґовської, а також ательє дамських капелюхів Яворської. На початку 2010-х років тут містилось кафе «Офіцерське». Від будівлі є чорний вхід до Апеляційного суду Львівської області.

П'ятиповерхові будинки (№ 1а, 1б) Пам'ятки архітектуримісцевого значення № 656, 1648

П'ятиповерховий будинок споруджений 1913 року за проєктом архітекторів Едмунда Жиховича та Міхала Лужецького на фундаментах давнішої кам'яниці для потреб Товариства приватних урядовців. У міжвоєнний період тут також містився торговий дім «Фармація». У 1944—1957 роках тут містився технікум нафтової промисловості, у 1957—2007 роках — Львівський будівельний технікум, у 2007—2020 роках — Державний вищий навчальний заклад «Львівський коледж будівництва, архітектури та дизайну», від 2022 року — Львівський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну.

Чотириповерхова кам'яниця (№ 1ц)

Чотириповерхова кам'яниця споруджена на початку XX століття у стилі постсецесії. За міжвоєної Польщі тут містилися фотоательє «Ата», спілка «Дерев'яний промисел», фабрика ґудзиків «Фагумет», молочарня Ґродецького та палітурний цех Кшивєцького. За радянських часів — ательє побутових послуг. На початку 1990-х років влаштовано кафе-бар «Призма» з оригінальним скляним фасадом, який відвідувачі прозвали «гранчаком» або «стаканом», від 2015 року приміщення «Призми» займав революційний паб «Горіла шина» та вже на початку 2016 року тут відкрито бар «Данте». Також у цьому ж будинку від середини 2000-х років працювало кафе «Вікторія», якому на зміну згодом прийшло кафе «Тірамісу».

Колишній готель «Метрополь» (№ 2) Наріжна кам'яниця (інша адреса — вулиця Франка, 1), у якій за міжвоєнної Польщі містилися ресторан торговельно-готельної кооперації та кав'ярня «Севілья»Najnowszy ksiąźkowy plan-informator miasta Lwowa… — S. 16., а також у 1894—1939 роках розташовувався готель «Метрополь», що колись мав наріжний купол, який розібрали під час пізніших ремонтів. «Севілью» львів'яни називали «Пекелко». Від купола залишилася балюстрада та пілястри коринфського ордера, які мали його «підтримати». Будівля зберегла характерне еклектичне оздоблення 1890-х років та мав електричне освітлення й входив до першокласних готелів містаLwów. Ilustrowany przewodnik / red. naukowa J. Biriulowa. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 146. . До 2010-х років тут містився заклад харчування бістро «Фабрика їжі на Пекарській», торговий дім «Жінка», крамниця арабських парфумів, аптечний магазин «Еталон здоров'я». У 2020 році тут розміщено нотаріальну контору та львівське регіональне представництво страхової компанії «AMG Group», гостел «Baker's Street» та аптечний магазин «Едельвейс» № 7.

Житлова кам'яниця (№ 3) Пам'ятка архітектуримісцевого значення № 1364

Житлова кам'яниця споруджена 1912 року за проєктом Артура Шлеєна. Скульптурне оздоблення виконав Францішек Томаш БєрнатRzeźba lwowska… — S. 242.. У міжвоєнний період тут діяла університетська друкарня, фабрика білизни «Геліос» та магазин дамського одягу Штадлера. З кінця 2000-х років тут діяло відділення комерційного «Авант-банку», яке припинило своє існування 2016 року і відтоді у цьому приміщенні міститься аптечна крамниця мережі «ОЛФА». Цю ж адресу має також магазин професійної косметики «Флояра».

Житлова кам'яниця (№ 5)

Пам'ятка архітектуримісцевого значення № 657

Житлова кам'яниця споруджена у 1911—1912 роках за проєктом Юзефа Пйонтковського. Вона поєднує архітектурні стилі — віденської сецесії та неокласицизму. У міжвоєнний період тут містилася цукерня Курека та магазин електротехнічних товарів Зонненштайна, за радянських — овочевий магазин. У 2000-х роках — салон мобільного зв'язку UMC та магазин побутової техніки. На початку 2010-х роках в приміщенні салону відкрився магазин білизни «О-ля-ля», а замість магазину побутової техніки — «Східне кафе», яке згодом перейменоване на ресторан ліванської кухні «Бейрут холл».

Будинок (№ 7) За радянських часів  — будівля Львівського обласного побутуправління «Львівфото» та фотоательє. На початку 1980-х років будинок розібрали і на його місці споруджено шестиповерхову будівлю, у якій згодом відкрився Львівський Будинок фото, куди й переїхали керівництво «Львів Фото» та фотоательє. За часів незалежної України перший поверх займало відділення комерційного банку «Надра».

Триповерхова Г-подібна кам'яниця (№ 9)

Пам'ятка архітектуримісцевого значення № 235

Триповерхова (згодом до неї добудували ще один поверх) Г-подібна кам'яниця споруджена 1877 року за проєктом Вінцентія Кузневича. У 1922—1926 роках кам'яницю перебудували за проєктом Юзефа Авіна для потреб єврейської жіночої професійної школи імені Цецилії КлафтенKravtsov S. Józef Awin on Jewish art and architecture // Jewish artists and central-eastern Europe. — Warszawa: DiG, 2010. — P. 140. — ISBN 978-83-7181-655. , що діяла тут до 1939 року. У 1944—1953 роках в будинку містився навчальний корпус Львівського технікуму легкої промисловості, котрий 1953 року переведено в будівлю на вулиці Вороного, 6. Того ж року навчально-виробничі майстерні отримали нове обладнання, створено цехи, потокове виробництво. Станом на 2020 рік за адресою розташований магазин одягу «Студентська мода» та «Ветеринарна аптека».

Будинок (№ 11) Пам'ятка архітектуримісцевого значення № 1365