Рудольф Фроммель, з 1902 року — Ріттер фон Фроммель (; 17 травня 1857, Аугсбург — 12 липня 1921, Імменштадт) — німецький воєначальник, генерал кінноти Баварської армії.

Біографія Син директора фабрики. Він відвідував гуманістичну гімназію і в 1874 році вступив в 2-й уланський полк «Король» Баварської армії. Після успішного закінчення Мюнхенської військової школи Фроммель був підвищений до звання другого лейтенанта у 1876 році. У 1881 році він був переведений у 2-й важкий кавалерійський полк «Ерцгерцог Франц Фердинанд Австрійський-Есте» в Ландсгуті. Фроммель навчався у Військовій академії з 1887 по 1890 рік, що дало йому право на вище ад'ютантствоOthmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C.H. Beck´sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 440.. З 1896 року ротмістр Фроммель працював у військовому міністерстві. Після подальших підвищень він повернувся в армію у званні оберста і з 25 лютого 1905 року по 18 квітня 1906 року командував 1-м важким кавалерійським полком «Принц Карл Баварський». Згодом він був вироблений в генерал-майори і призначений командиром 1-ї кавалерійської бригади. 11 березня 1910 року залишив бригаду, був вироблений в генерал-лейтенанти і призначений інспектором кавалерії. 27 березня 1913 року звільнений у відставку в званні генерала кінноти запасу.

З початком Першої світової війни Фроммель був відновлений і призначений вищим командувачем кавалерії № 3. На цій посаді він командував прусською 7-ою, саксонською 8-ою і баварською кавалерійськими дивізіями, якими він спочатку командував у складі 6-ї армії під час битви за Лотарингію і біля Нансі-Епіналь. У вересні 1914 року Фроммель був переведений на Східний фронт і згодом брав участь у боях на Мазурських озерах, під Варшавою, під Лодзю та на Равці і Бзурі. Його кавалерійське командування було реорганізовано в листопаді 1916 року і з 26 листопада називалося 57-м головнокомандуванням особливого призначення. Після перемир'я на Східному фронті його війська брали участь у окупації великої російської території в березні 1918 року. Потім Фроммель повернувся на Західний фронт і брав участь у позиційній війні в Шампані до 6 квітня 1918 року. Через пневмонію він був знятий з посади і провів наступні тижні у шпиталі. 16 травня 1918 року наказ про мобілізацію Фроммеля було скасовано.

Сім'я В січні 1895 року одружився з Фанні Штайнле. Після її смерті в 1897 році, в лютому 1898 року одружився з Елізабет фон Крафт. В пари народились 2 дітей.

Звання

Фенріх портупеї (17 березня 1875) Другий лейтенант (27 листопада 1876) Перший лейтенант (23 листопада 1887) Ротмістр (14 липня 1891) Майор (17 березня 1897) Оберстлейтенант (4 березня 1901) Оберст (18 травня 1903) Генерал-майор (19 квітня 1906) Генерал-лейтенант (7 березня 1910) Генерал кінноти запасу (27 березня 1913) Генерал кінноти (16 грудня 1914) — отримав новий патент 23 червня 1916 року.

Нагороди

Орден Залізної Корони (Австро-Угорщина) 3-го класу (16 листопада 1893) 2-го класу (27 вересня 1904) 1-го класу з військовою відзнакою (16 березня 1915) Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (15 вересня 1896) офіцерський хрест (30 вересня 1897) великий хрест (6 березня 1915) Орден Червоного орла 4-го класу (22 вересня 1897) 3-го класу (17 червня 1902) 2-го класу (14 листопада 1906) зірка до ордена 2-го класу (21 вересня 1912) 1-го класу з мечами (15 липня 1918)Militär-Wochenblatt. Nr. 10 vom 23. Juli 1918, S. 161. Орден Святих Маврикія та Лазаря, офіцерський хрест (Королівство Італія; 30 вересня 1897) Орден Святого Олафа, лицарський хрест 1-го класу (Шведсько-норвезька унія; 26 жовтня 1899) Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 1-го класу (29 грудня 1899) офіцерський хрест (25 лютого 1905) 2-го класу (26 грудня 1907) зірка до ордена 2-го класу (17 вересня 1909) 1-го класу з мечами (7 вересня 1914) великий хрест (5 листопада 1915) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (12 червня 1900) 2-го класу із зіркою (16 вересня 1908) 1-го класу з мечами (28 жовтня 1915) Орден Вюртемберзької корони, почесний хрест (21 лютого 1901) Китайська медаль в сталі (10 травня 1901) Орден «За заслуги» Баварської корони, лицарський хрест (9 березня 1902) Орден Священного скарбу 3-го класу (Японська імперія; 17 червня 1902) Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці» в сталі (19 березня 1907) Орден Фрідріха (Вюртемберг), командорський хрест 1-го класу (22 грудня 1909) Коронаційна медаль Короля Георга V (Британська імперія; 28 липня 1911) Орден Корони Італії, великий хрест (29 грудня 1912) Орден Генріха Лева 1-го класу (26 липня 1914) Залізний хрест 2-го і 1-го класу (4 лютого 1915) — отримав 2 нагороди одночасно. Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) (16 березня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу (13 січня 1916) Ганзейський хрест Гамбург (27 травня 1916) Бремен (16 червня 1917) Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц) (28 червня 1916)

Примітки

Література

Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C.H. Beck´sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 440. Konrad Krafft von Dellmensingen, Friedrichfranz Feeser: Das Bayernbuch vom Weltkriege 1914–1918. Band 1, Chr. Belser AG, Stuttgart 1930, S. 209ff.

Посилання

Фроммель на сайті Prussianmachine.com