Ганна Йосипівна Друль ( 22 вересня 1960, Червоноград — 23 липня 2026, Львів) — українська художниця декоративної кераміки. Член Спілки художників України з 1993 року, Міжнародної академії кераміки з 2019 року.
Життєпис Ганна Друль народилася 22 вересня 1960 року в Червонограді (нині Шептицький) на Львівщині.
1979 року закінчила Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша, 1984-го — Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (педагоги з фаху Карло Звіринський, Петро Маркович, Еммануїл Мисько). Від 1987 працювала на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. У 1998—2001 роках очолювала секції кераміки Львівської організації Національної спілки художників України. Нині на творчій роботі.
Від 1987 року представляла свої роботи на всеукраїнських та міжнародних виставках. Персональні відбулися у містах Львові (1989, 2000, 2006, 2013, 2015 (спільно з Іриною Марко), 2020, 2022), Кракові (1996, 2003—2004), Чернівцях (2014), Одесі (2016). У доробку мисткині є декоративні композиції, пласти та скульптури. Окремі роботи зберігаються у фондах Національного музею-заповідника українського гончарства (с-ще Опішня), Музею кераміки в Болеславці (Польща), музеях Мюнхена (Німеччина), Кракова, Вроцлава (Польща), Торонто (Канада) та приватних колекціях.
Серед важливих творів: Декоративні композиції: «Натовп» (1987), «Країна дурнів», «Діалог» (обидві — 1990), «Чоловічі забави», «Жадоба жертви», «Спадкоємець», «Галицькі жінки» (усі — 1998), «Хто дванадцятий?» (1999), «Вічність» (2000), «Неспішність» (2002), «Дотик» (2004), «Адам і Єва» (2005), «Час сирен» (2006); Серії декоративних пластів: «Стадний інстинкт» (1999), «Гонитва за вітром» (2000), «Діалоги», «Буття» (обидві — 2006). Померла 23 липня 2026 року у Львові від наслідків онкології на 66-му році життя.
Нагороди Львівська обласна премія імені Зеновія Флінти (1988), Гранпрі Всеукраїнського симпозіуму кераміки (с-ще Опішня, Полтавська область, 1999), Перша премія Всеукраїнського симпозіуму художньої кераміки (Слов'янськ, Донецька область, 2005), Стипендіатка премії «Гауде Полонія» Міністерства культури та національної спадщини Польщі.
Оцінки діяльності Львівський культоролог Богдан Шумилович оцінює Ганну Друль як одну з найпомітніших представниць сучасної української мистецької кераміки та художницю світового рівня. На його думку, її творчість була важливою не лише для львівського мистецького середовища, а й для утвердження кераміки як повноцінного виду сучасного образотворчого мистецтва. Друль послідовно долала традиційне розмежування між декоративно-ужитковим та образотворчим мистецтвом, використовуючи кераміку не просто як матеріал для створення функціональних чи декоративних предметів, а як самостійний художній медіум.
Шумилович підкреслює, що від початку творчого шляху — від роботи на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці до створення пізніх концептуальних серій — художниця розвивала власну, незалежну мистецьку траєкторію. Її твори, на його оцінку, виходили далеко за межі традиційної керамічної пластики. За допомогою форми, фактури та матеріалу Друль досліджувала людський стан, пам'ять, внутрішню тривогу, відчуження, гідність і мовчання. Особливе місце у її творчості посідали антропоморфні пластики та композиції, позбавлені суто побутової чи ілюстративної функції. Окремо Богдан Шумилович відзначає виняткову технологічну та художню культуру робіт Друль. Її використання шамоту, ангобів, емалей і техніки тиснення не було лише декоративним прийомом, а становило важливу частину змісту творів. Художниця надавала особливого значення поверхні, створюючи складні фактури, що нагадували археологічні нашарування, природні процеси або сліди часу. Саме робота з матеріалом, на думку Шумиловича, була однією з найбільш упізнаваних і професійно досконалих рис її творчої манери.
Важливою характеристикою мистецтва Ганни Друль Шумилович вважає його універсальність. Попри сформованість у специфічному львівському культурному середовищі, проблематика її творів не була обмежена локальним контекстом. Порушені художницею теми людського існування, історичної пам'яті, відчуження, взаємин людини із суспільством та внутрішньої тривоги могли бути прочитані в ширшому міжнародному культурному просторі. Її творчість, за оцінкою Шумиловича, вступала в діалог із різними художніми традиціями — від архаїки та міфопоетики до сучасного концептуального мистецтва й психології сприйняття. Ще однією важливою рисою творчості Друль Шумилович називає її постійну художню еволюцію. Художниця не повторювала успішних формальних прийомів, а постійно змінювала власну мистецьку оптику, ускладнюючи як технічні, так і змістові завдання. Така здатність до творчого розвитку, на його думку, свідчила про високий професійний рівень та належність Друль до митців, які формують, а не просто відтворюють художню традицію.
Примітки
Джерела Друль Ганна Йосипівна / О. М. Голубець // Енциклопедія сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008, оновл. 2024. Ганна Друль. Українське сучасне жіноче мистецтво. Виставки проєкту #WomensArtNow 2018.
Посилання