Корональний дощ () — явище в сонячній атмосфері, яке традиційно вважають одним з видів сонячного протуберанеця, хоча деякі останніми наукові дані відрізняють корональний дощ від протуберанців. Явище відбувається в сонячній короні, коли гаряча плазма у короні охолоджується і конденсується в сильному магнітному полі, після чого повільно стікає з великих висот у фотосферу Сонця уздовж злегка вигнутих траєкторій Стікання речовини відбувається в нижніх частинах дуг петлі магнітного поля, сильно витягнутих до корони.
Швидкість падаючої речовини перебуває в діапазоні 50-100 км/с, а температура становить близько 50000 K. Речовина падає з меншим прискоренням, ніж мала б падати, виходячи з сили тяжіння Сонця. Таке сповільнення може бути пов'язане з опором від тиску газу або магнітних сил.
Явище коронального дощу вперше виявили на початку 1970-х років, зокрема в роботах Кавагуті (1970) і Лероя (1972). Спочатку вважали, що це незвичайне, рідкісне явище, але недавні спостереження на SST, телескопі на супутнику Hinode та Solar Dynamics Observatory показали, що корональні дощі поширені в активних областях сонячної корони. Останні спостереження показують, що через рух уздовж ліній магнітного поля корональний дощ має динамічну, волокнисту структуру, деталі якої існують 1-10 хвилин і мають невеликий розмір (200 км або менше).
Враховуючи той факт, що лінії магнітного поля Сонця невидимі, спостереження корональних дощів дозволяють опосередковано досліджувати процес формування та просторового розподілу магнітного поля.
Примітки
Посилання
July 2012: Coronal Rain The Sun's Coronal Rain Puzzle Solved: Discovery News