Шасі з носовою опорою — це триопорне шасі літального апарату, яке має трициклічну конструкцію: два основних колеса розташовані на осі трохи позаду центру ваги, а попереду розташоване менше переднє колесо (або кілька на одному шасі) для підтримки носа. Літаки з такою конфігурацією найбільш поширені в наш час, остільки вона значно спрощує зліт, посадку та руління.
Історія
Подібна конфігурація застосовувалася вже на деяких дуже ранніх літаках, наприклад та часів до Першої світової війни. Безхвостий літак 1929 року був одним із перших, що мав кероване носове колесо.
У 1956 році компанія Cessna представила літак Cessna 172 з шасі з пружинної сталі. Їхній відділ маркетингу описав це як «Land-O-Matic», маючи на увазі, що ці літаки набагато легше приземляються, ніж літаки з хвостовим колесом. З огляду на численні переваги порівняно з числом недоліків носового розташування опорного колеса (див. нижче), до ери реактивних літаків у 1950-х майже всі комерційні авіалайнери перейшли на таку конфігурацію шасі.
Переваги На землі літаки з носовим розташуванням опори шасі мають перевагу в видимості для пілота, оскільки ніс літака розташований рівно, тоді як при хвостовому розташуванні опори ніс задирається високо вгору та може блокувати огляд попереду Літаки з носовою опорою шасі набагато менше схильні до при наїзді на перешкоду або різкому гальмуванні. Легше управління на землі за сильного вітру завдяки негативному куту атаки крила. Простіше приземлення, оскільки положення, необхідне для посадки на головне шасі, таке ж, як і при посадковому вирівнюванні, а вразливість до бічного вітру менша. Носова опора, завдяки розташуванню центру маси перед основними шасі, зменшує ймовірність — стрімкого обертання літака в горизонтальній площині під час рулювання при посадці. В цілому керуванню літаком з носовим опорним колесом швидше і простіше навчитися. Пілоти-студенти можуть швидше безпечно освоювати літак, оснащений носовим колесом. Сучасні реактивні літаки мають передню опору шасі, щоб запобігти пошкодженню злітно-посадкових смуг і рульових доріжок гарячим високошвидкісним вихлопом.
Недоліки
Носове колесо перебуває безпосередньо в повітряному потоці гвинта, тому здійснює більший при польоті. Для розв'язання цієї проблеми й розроблено втяжні шасі. На землі носове колесо може бути схильним до явища, що в англомовних джерелах називається «» (від wheelbarrow — тачка). При злеті або посадці слід уникати надмірної ваги на носове колесо, оскільки воно може розвернути літак вбік. При використанні на грубих ЗПС хвостове колесо безпечніше, оскільки воно передає навантаження на планер таким чином, що ризик його пошкодження менший. Поламка ж носового колеса призведе до удару об землю пропелером. При використанні неасфальтованої гравійної ЗПС камінці, засмоктані повітряним потоком, можуть пошкодити пропелер, тоді як при хвостовому розташуванні опори ніс літака природно високо піднятий. Носове опорне колесо більше, важче, дорожче та складніше в обслуговуванні. Загальна висота літаків з носовим колесом зазвичай більша, тому для них потрібен вищий ангар. Для встановлення замість колес лиж краще підходить хвостове розташування опори.
Примітки