Фале́с Міле́тський (також іноді Талес, ; ) — грецький математик, астроном і філософ досократик із Мілета в Іонії, Анатолія. Він був одним із семи мудреців Греції. Багато мислителів, зокрема Арістотель, вважали його першим філософом у грецькій традиції,Арістотель, "Metaphysics Alpha", 983b18. а в інших історичних джерелах його визнано першою людиною, яка займалася науковою філософією.Michael Fowler, Early Greek Science: Thales to Plato, University of Virginia [Retrieved 16 June 2016]Frank N. Magill, The Ancient World: Dictionary of World Biography, Volume 1, Routledge, 2003 Його часто називають батьком науки.
Фалес відомий тим, що відмовився від використання міфології для пояснення світу та Всесвіту, натомість він пояснював природні об'єкти та явища, пропонуючи натуралістичні теорії та гіпотези. Майже всі інші досократики пішли за ним у поясненні природи, що походить із єдності всього, заснованій на існуванні єдиної кінцевої субстанції замість використання міфологічних пояснень. Арістотель вважав його засновником іонійської філософської школи та повідомив про гіпотезу Фалеса, згідно з якою першопричиною природи та матерії є єдина матеріальна субстанція: вода.
У математиці Фалес використовував геометрію для розрахунку висоти пірамід та відстані кораблів від берега. Він є першою відомою людиною, яка використала дедуктивні міркування в геометрії, вивівши чотири висновки з теореми Фалеса. Він також є першою відомою людиною, якій було приписано математичне відкриття.
Біографія Найдостовірнішими сучасні дослідники вважають свідчення про Фалеса в працях Геродота й Арістотеля, які жили «всього» за 2—3 століття після його смерті. Арістотель у своїх згадках про Фалеса використовував нині втрачені праці Ксенофана, який жив і писав за кілька десятиліть по смерті Фалеса}} . Втім переважна більшість джерел про Фалеса створені за 500 і більше років після його смерті і сповнені анекдотичних історій, які сучасні історики не сприймають серйозно. Німецький історик Герман Дільс (1848—1922) у монографії «Der Fragmente der Vorsokratiker» зібрав такі фрагменти - від Геродота і Платона до Суди й Абу-ль-Фараджа. Окрім очевидних сумнівів у достовірності відомостей із джерел, що віддалені від описуваної особи на 500—1500 років, привертає увагу суперечливість поданих даних. Основним джерелом відомостей про життя й діяльність Фалеса є праця Діогена Лаертського "Життя, вчення і вислови славетних філософів" (III століття н. е.). Діоген писав приблизно через вісім століть після смерті Фалеса, і його розповіді часто ґрунтувалися на «ненадійних або навіть вигаданих відомостях».
Походження та родина
Точні дати життя Фалеса невідомі, однак приблизно встановлені за кількома подіями, згаданими у джерелах. За свідченням історика Геродота (V століття до н. е.), Фалес передбачив сонячне затемнення 585 року до н. е. Припускаючи, що період активної діяльності припадає на вік близько 40 років, хроніка Аполлодора Афінського, написана у II столітті до н. е., датує народження Фалеса приблизно 625 роком до н. е. Згідно з Аполлодором, Фалес народився у перший рік тридцять п’ятої Олімпіади, тобто у 640 році до н. е. У візантійській енциклопедії Суда із посиланням на Флегонта зазначено, що Фалес був уже відомий у сьому Олімпіаду, тобто між 752—749 роками до н. е. Ці дати суперечать іншим відомим подіям із життя філософа. Дільс вважав, що Фалес жив у 624—547 роках до н. е., а Поль Таннері — у 637—558 роках до н. е.
Ймовірно, Фалес був греком, як і більшість мілетців, однак Геродот описує його як «фінікійця за походженням далеких предків». Діоген Лаертський посилається на ГеродотаГеродот. Історії в дев'яти книгах, Книга І. 170, ДурісаFragmenta historicorum Graecorum, Дуріс, 76 °F 74 та ДемокрітаДемокріт, 68 В 115 а = 156Л., які одностайно стверджують, що Фалес був сином Ексамія та Клеобуліни, належав до роду Телідів — фінікійців, які вели свій рід від Кадма та Агенора, й належали до найзнатніших їхніх нащадків. Вони були вигнані з Фінікії, після чого Фалес разом із Нелеєм отримали громадянство у Мілеті. Втім, Фрідріх Ніцше та інші дослідники трактують цю згадку як вказівку лише на те, що предки Фалеса були мореплавцями з КадмеїAlexander Herda. Burying a sage: the heroon of Thales in the agora of Miletos: With remarks on some other excavated Heroa and on cults and graves of the mythical founders of the city. 2èmes Rencontres d'archéologie de l'IFEA : Le Mort dans la ville Pratiques, contextes et impacts des inhumations intra-muros en Anatolie, du début de l'Age du Bronze à l'époque romaine., Nov 2011, Istanbul, Turkey. pp. 67–122. Також можливо, що Фалес був змішаного походження, оскільки його батько мав карійське ім’я, а мати — грецьке. Діоген Лаертський також наводить альтернативну думку: «Більшість авторів, утім, зображують його справжнім мілетцем і представником знатного роду». Енциклопедія "Британіка" (1952) доходить висновку, що Фалес, найімовірніше, був корінним мілетцем шляхетного походження та безсумнівно — греком.
Відомості про сімейний стан Фалеса є фрагментарними та суперечливими. Діоген Лаертський зібрав відомі в античності версії щодо його родини. Згідно з одними джерелами, він був одружений і мав сина на ім’я Кібіст; за іншими — усиновив племінника, сина своєї сестри; ще за іншими — не мав дітей і жив самотньо. На запитання, чому він не має дітей, Фалес відповів: «Тому що люблю їх». За ще однією легендою, коли мати наполягала, щоб він одружився, він спочатку казав: «Занадто рано!», а згодом — «Занадто пізно!». Плутарх наводить версію, за якою Солон запитав Фалеса, чому той досі не має сім’ї; філософ відповів, що не хоче турбуватися про дітей. Однак за кілька років, бажаючи мати родину, Фалес усиновив племінника КібістаПлутарх. Порівняльні життєписи. Солон, 7.
Подорожі
Поширена версія, за якою Фалес у юності відвідав Єгипет... Це припущення виглядає правдоподібним, бо Мілет мав постійну колонію в Єгипті — Навкратіс. Згідно з джерелами, Фалес мав тісні контакти з жерцями Фів, і саме від них міг навчитися геометріїПлутарх, Про Ісіду та Осіріса, розд. 10. Також він начебто досліджував причини повеней та розливів Нілу.
Втім переконливих доказів перебування Фалеса в Єгипті немає, і це питання залишається предметом дискусій серед науковців. Згадки про такі подорожі стали поширеними в працях пізніших авторів, які намагалися пояснити походження математичних знань давньогрецьких філософів. Не виключено також, що Фалес отримав знання про Єгипет із розповідей інших мандрівників, не відвідуючи його особисто. На думку Дікса, розповіді про єгипетську подорож є міфом, як і приписування Фалесові математичних відкриттів біографами, які жили за багато століть після його смерті.
Гіпотетичні подорожі Фалеса до Єгипту та його навчання в місцевих учених мали велике значення для давніх греків. Вони приписували загадковій давньоєгипетській цивілізації таємні та втрачені знання. У сприйнятті еллінів Фалес був першим грецьким мудрецем, який приніс до Еллади єгипетські знання та зробив їх загальним надбанням. Подібні легенди існували також про Піфагора та Платона.
Політична діяльність За свідченням Діогена Лаертського, Фалес був близьким другом і радником мілетського тирана Фрасибула. Це твердження античного автора, на думку сучасних істориків, є цілком правдоподібним. Знатне походження, вченість, а можливо й особиста симпатія сприяли зближенню Фалеса з правителем міста. Фалес, ймовірно, порадив Фрасибулу укласти мир і рівноправний союз із набагато сильнішим суперником, Лідією, близько 615 року до н.е. У контексті дружби філософа й тирана зрозумілим стає призначення учня Фалеса Анаксимандра ойкістом мілетської колонії Аполлонії Понтійської (сучасний Созополь у Болгарії).
Прозірливість Фалеса виявилася під час створення Кіром Великим імперії Ахеменідів. Він одним із перших усвідомив небезпеку підкорення Іонії персами та запропонував реальний, хоч і не реалізований, план протидії цій загрозі. На його думку, слід було створити політичне об'єднання — синойкізм — Паніонію з прообразом парламенту буле на острові Хіос. Водночас він переконав громадян Мілета відмовитися від військового союзу з лідійським царем Крезом, який розпочав війну з Кіром. Це дозволило Мілету після поразки Лідії укласти найвигідніший серед усіх іонійських міст сепаратний мир із Кіром. Водночас Фалес допоміг Крезу під час бойових дій з персами. За свідченням Геродота, коли військо Креза зупинилося перед повноводною річкою Галіс, Фалес спорудив дамбу та змінив русло річки так, що солдати змогли безперешкодно перейти її назустріч ворогові..
Легенди
Із ім’ям Фалеса пов’язано кілька легенд. Широку популярність здобув сюжет про філософа або астролога, який упав у криницю. Уперше він згаданий в діалозі Платона «Теетет», написаному в першій половині IV століття до н. е.:
Згодом байку переповів Діоген Лаертський, і вона увійшла до збірки «Байки Езопа». У Новий час її використовували для критики астрологів та псевдовчених схоластів, зокрема й відомий французький байкар Жан де Лафонтен.
Ще одну легенду про життя Фалеса наводить Арістотель у творі «Політика». Сучасники дорікали Фалесу, що його заняття філософією й наукою не приносять жодної користі. Тоді завдяки астрономічним знанням Фалес передбачив багатий урожай маслин і заздалегідь орендував чавильні олії на Хіосі та в Мілеті за безцінь. Коли настав час збирання врожаю, всі почали потребувати доступу до чавилень, і Фалес отримав прибуток. Так він довів, що філософ легко може збагатитися завдяки знанням, але не робить цього, бо його мета — не багатство.
Фалес входив до всіх античних списків «семи мудреців», яких існує багато варіантів. Про них існують дві легенди: спільна трапеза та суперечка за треножник. Оповідь про бенкет мудреців, які зібралися у гостях у тирана Періандра з Коринфа, дійшла до нас у викладі Плутарха. Оповідь про треножник має багато варіацій. За найвідомішою з них, рибалка виловив його разом із рибою — це був жертовний предмет. Між мешканцями Мілета та острова Кос почалася суперечка, яка переросла у війну. Урешті обидві сторони звернулися до дельфійського оракула, і Піфія передала волю Аполлона: «віддати треножник наймудрішому з греків». Його вручили Фалесу, але той вважав себе негідним цього звання й передав артефакт Біасу. Так треножник перейшов через руки всіх семи мудреців і зрештою повернувся до Фалеса. Після цього всі вони вирішили віддати його Аполлону, як істинно наймудрішому.
За античними джерелами, Фалес помер у похилому віці, « ослаблений спекою під час перегляду гімнастичних змагань».
Наукова спадщина
Вислови та праці Антична традиція вважає Фалеса засновником давньогрецької філософії. Витоки філософії у Давній Греції сягають народних прислів’їв і життєвих мудростей. Думки перших філософів дійшли до нас не у вигляді завершених трактатів, а як сукупність численних висловів. Їх точний розподіл між мудрецями є умовним і суттєво відрізняється в різних джерелах. Фалесу приписують авторство таких сентенцій:
«Найдавніше з усього сущого — Бог, бо він ненароджений»; «Найпрекрасніше — світ, бо це творіння Бога»; «Найбільше — простір, бо він охоплює все»; «Найшвидше — розум, бо він оббігає все»; «Найсильніше — неминучість, бо вона панує над усім»; «Наймудріше — час, бо він виявляє все»; «Що найважче у світі?» — «Пізнати себе!»; «А що найлегше?» — «Давати поради іншим!»; «Як ти підтримував своїх батьків — такої ж підтримки чекай і від дітей».