Содзюцу (, досл. «мистецтво списа») — традиційне японське бойове мистецтво, що спеціалізується на володінні списом ярі. Є однією з найдавніших форм будзюцу (військових мистецтв), яка виникла в епоху феодальної Японії.
Історія Витоки содзюцу сягають періоду Хейан (794—1185), але широке застосування списа як основної зброї почалося в період Сенґоку (XV—XVI століття), коли ярі став основною зброєю піхоти. У цей час виникло багато шкіл, що систематизували техніки бою зі списом. Однією з найвідоміших стала Хозоін-рю, заснована у XVI столітті ченцем Хозоін Інейем, яка застосовувала тризубцеві списи.
Техніки Содзюцу включає такі основні елементи: Цукі (突き) — колючі удари; Кірі (切り) — розсічення або ріжучі удари (залежно від форми наконечника); Нагарі (流し) — блоки та парирування; Сабакі — рухи тілом для ухилення або контратаки.
Види списів Ярі (槍) — класичний японський спис; Камі-ярі — спис із додатковими бічними лезами; Сасумата — спис-пастка для захоплення противника; Нагіната — хоча є окремим видом зброї, техніки часто перетинаються.
Сучасний стан Нині содзюцу вивчається переважно в межах корю будзюцу — традиційних шкіл бойових мистецтв. Найвідоміші з них — Каторі Сінто-рю, Касіма Сінто-рю та Ягю Сінган-рю. Практикується в Японії й за її межами, зокрема в рамках фестивалів бойових мистецтв (енбукай).
Відомі школи Хозоін-рю Каторі Сінто-рю Касіма Сінто-рю Ягю Сінган-рю
Див. також Будзюцу Кендзюцу Нагіната Кобудо Бойові мистецтва Японії
Джерела Draeger, Donn F. Classical Bujutsu. Weatherhill, 1973. Friday, Karl. Samurai, Warfare and the State in Early Medieval Japan. Routledge, 2004. Mol, Serge. Classical Weaponry of Japan: Special Weapons and Tactics of the Martial Arts. Kodansha, 2003.